На фотках дійсно вже як "дві різні людини", ти зробив круте перевтілення, і в такий стислий строк.
Хоча, я думаю, що і раніше все могло бути не зовсім так, як ти міг відчувати субьєктивно (просто на тій фотці тебе застали в робочій обстановці і в такому настрої, а "застати у спідньому" можна будь-кого), друга ж фотка вже належить до жанру "в усій красі" і зроблена професійним фотографом.

В мене в юності був як раз більше перекос у фізику, з 15 до 30 робив акцент на фізичну форму. Вже 11-12 років як мені це не важливо, і я тренуюся тільки на засадах "фізкультури", а основну увагу приділяю духовному та інтелектуальному розвитку. Особливо, інтелектуальному, бо я був дуже релігійний ще з дитинства, після смерті друга на очах, і духовно також розвивався, паралельно зі фізикою.

То от що можу сказати по темі важливе (щоб це було все ж "по темі", а не "про мене"): зовнішнє безумовно впливає на внутрішнє, а внутрішнє впливає на зовнішнє. Слідкувати за собою важливо, бо зовнішнє допомогає тримати і внутрішнє сяйво, просто зовнішнє не треба возводити в культ.

Є в християнстві і такий постулат: "Дух творить собі форми". І буддізм також вважає, що перед інкарнацією душа формує форму, яка максимально відображає її справжню сутність.
Тому зазвичай все дуже просто: якщо хтось виглядає гарно (без косметики і пластики), це є відображенням красивої гарної душі, яка сформувала такий вид за десятки інкарнацій, а що виглядає, як орк, говорить як орк, рухається як орк, зазвий орк і є (навіть якщо виступає по телевізору з високопарними гаслами).
Ну, коротше, краса не самомета, а відображення стану душі. Не даремно ж янголів малюють гарними, а демонів і орків огидними, і ми в півсекунди глянувши, розуміємо хто є хто.
Душа ж продовжує творити собі форму не тільки до інкарнації, але і під час життя. Такі чудові метаморфози, як ти зробив, є відображенням здорового прагнення душі до кращого і гарного, а протилежні підходи є відображенням депресії та ненависті (до себе і / або оточуючих).