Що важдивіше "душа" чи "тіло"? Мій болючий досвід

Привіт друзі. Щось давно я про себе не писав і фоточки свої не викладав. Треба щось змінювати.

Ось дивіться який я був. Якщо не помиляюсь, це фото було зроблене в далекому 2021 році. Це фото висить на сайті установи де я працюю і щоденно нагадує мені наскільки важливий зовнішній вигляд…

Скажіть на фото ще той альфач? Що, смішно? От і мені зараз смішно… Люблю з себе сміятись, це допомагає в потоці суцільних змін які звалились на мою голову з початком війни.

Приблизно ось такий зовнішній вигляд я мав аж до літа 2022 року. Доки в моєму житті не наступила повна пи… да, да, ви все правильно зрозуміли… Це так, наглядно, для затравочки.

Напевно ще зі старшої школи я йшов шляхом одного з найбільш підступних захисних механізмів психіки – гіперкомпенсації. Замість того щоб працювати над тим де я був слабким (фізичні кондиції) я прокачував те, що мені легко давалось і де я був кращим.

Як видно з першої фотки я не відчував великого попиту серед жінок а той попит, що був, в більшості випадків. починався коли я відкривав свого рота і починав говорити.

Якщо по молодості (до 23 років) я ще намагався хоч якось займатись підтримуючи та прокачуючи свій транспортний засіб в цьому світі (своє тіло) то після знайомства з своєю першою дружиною, я добряче підзабив і вважав що мене люблять за мій безмежний внутрішній світ і як співав «Сектор Газу» за те, за що по справжньому люблять жінки, те до чого майже ніколи не доходило через перше враження, на яке ой як впливав зовнішній вигляд…

В кінці 2022 року, коли мене активно намагались спонукати здатись і подати документи на розлучення, мені відкрили таємницю. «Ти ніколи не збуджував мене як чоловік». Ох і врізались мені ці слова… З іншої сторони, вони стали найкращою мотивацією після якої я просто розривав штанги в тринаженому залі. Якщо серйозно, я ніколи не дізнаюсь чи ті слова були правдою, чи то так щоб потім в разі чого сказати «ти сам подав документи на розлучення». Та не це важливо а важливо те, що я сам винен у тому, що повірив ніби моя сім’я була чимось таким, що не можна було зруйнувати…

До чого я вів. До 33 років (2021 року - часу поки я не пішов на йогу) мені було нас рать (двома совами ніби цікавіше звучить) на мій зовнішній вигляд. З 2020 року, коли я вперше відчув до себе увагу інших жінок, я хоч якось почав слідкувати за собою. На першому фото, яке я зараз критикую, я вже в досить презентабельному вигляді. Повірьте, раніше було ще гірше.

Здатись я так і не здався, принаймні в моєму розумінні, ну не знаю я такого слова. Та мене вивели з себе. На піку чергової образи я зрозумів, що все це була остання крапля. Далі я дуже швидко зібрався і через 2 місяці вже був у статусі розлученого. Моя трансформація почалась ще влітку 2022 року. Тринажерний зал, правильне харчування, йога, правильні люди, що трапились саме в той час коли я потребував їх найбільше, допомогли змінитись і вже через 6 – 9 місяців від початку роботи над собою (літо 2022) будучи зовні абсолютно іншою людиною, зустрівся зі своєю нинішньою дружиною. Під спостереженням дружини я продовжую змінюватись. Наприклад, ось так я виглядав в кінці жовтня 2023 року (трохи більше року від початку змін) на своєму другому весіллі.

Зараз я маю ще більш презентабельний вигляд (принаймні на мою думку). І я буду продовжувати ці зміни. В першу чергу для себе. Мені подобається бути в іншій ролі, ролі людини на яку звертають увагу навіть коли в мене закритий рот. Дуже приємно бачити як випадкова людина бачачи тебе починає прикушувати нижню губу, поправляти волосся чи забувати про що говорила чи куди йшла.

Крім того, не менш важливо, справжня впевненість в собі прийшла саме тоді коли змінився мій зовнішній вигляд. Чи то зовнішній вигляд змінився коли прийшла впевненість. Прямо як історія з куркою та яйцем – фіг поймеш, що було перше…

До чого я? Цим прикладом я не хотів нікого образити, говорячи про те що зовнішній вигляд має таке ж важливе значення як внутрішній світ. І ті випадки, коли я чую: «для мене внутрішній світ на першому місці» я, в першу чергу, розцінюю як відмазки (лінь) від роботи над своїм зовнішнім виглядом. Звісно, є виключення. Просто я суджу по собі, згадуючи що саме ці слова говорив я, коли мені було нецікаво займатись своїм зовнішнім виглядом.

Крім того, цей приклад я навів не просто так, а щоб наглядно показати, що для змін достатньо бажання і відносно короткого часу (в моєму випадку вистачило навіть року). Звісно я не стану ідеальним, та точно можу стати хоча б ще трішечки кращим. Просто, люди так побудовані, що починаєш сприймати речі тільки тоді коли десь, щось починає боліти, а ті знання, що ми отримуєм без болі - не мають ніякого значення…

Дякую всім за увагу. Висказався… Особлива подяка @antorv за слова в Роздуми про лукізм та дисморфофобію, що надихнули на цей допис.