Пологи були важкими і довгими. Матір худенька і слабенька, модельна, їй робили "систему"(стимулювали родову діяльність, інакше вона народжувала б три доби). Я був крупний 4,5 кг, і мало не задавився, робили виведення плечей. Та все ж подавився, голова і руки були сині після пологів, і все життя після того у мене дещо погіршений кровообіг в руках і ногах (всіх завжди дивувало, що я ношу шкіряні перчатки з ранньої осені, бо руки мерзнуть).

Та й родів самих могло не бути. У матері було 2 викидня перед тим протягом трьох років, тому мене вона винашувала вже на гормонах, щоб не було викидня.
Через те, що я так важко дався, мене свідомо і назвали Богдан ("Богом даний"), проте виходить, що я в значно більшій мірі даний медиками, бо якби не прогрес сучасної медицини, я б 90% на світ і не з'явився.

Якби бог щось давав справді по своїй ласці і благословінню, нам не доводилося б так вимучувати багато речей.

Тож, схоже, мої роди підтверджують натальну карту. З іншого боку, по тій же натальній карті у мене великий успіх між 40 і 60 роками, і ще більший успіх після 60. Мені цікаво, яке почуття гумору у богів? Як це відбувається? Зібралися за чаєм і вирішують:
"– Так, оцей сьогодні 95% шо задушиться при пологах!
– А якщо раптом виживе?
– А якщо виживе...ну, шо ж, хай тоді буде йому успіх і благо! Тільки не одразу!"