You are viewing a single comment's thread from:
RE: 30 березня 2025 року. Вихідні з батьком
Прочитала опис книги. Згадала гендерні нерівності які проявлялись в моєму житті. Це справді сумно.
Я теж ненавиджу лікарів… тут роль відіграє і їх відношення до пацієнтів та я ще відносно молода, поки можу собі це дозволити.
Розмір пенсії - викликав неймовірну агресію… це ж розмір комунальних витрат…
Так, вони були прямо в шаленій кількості раніше... Зараз менше, значно менше, але все одно є. І насильство наді мною було, і вимога сексу заради роботи і ще якась фігня. Зараз я би всьому цьому надала розголосу, а тоді тихенько побісилася і пішла далі.
У мами донедавно було 2400 грн. Зараз вже 3 з копійками стало. Але менше татової потенційної, стажу в неї менше. І як тут жити людям, в яких нема дітей)))
Навіть так, капець, це стрьомно.. Мене один колись потенційний роботодавець погладив по колінах, добре, що то було до того, як сказав виходити на роботу… тікала я звідти зі швидкістю світла …
Я не знаю як пенсіонери живуть, не всі діти можуть допомогти, ситуації у всіх різні, а ще ж часто їм ліки треба, що також дорого. Жінка, що жила в мене в підʼїзді пообіцяла квартиру іншим сусідам, то вони доглядали за нею, це єдиний вихід.
Так, але такі сусіди можуть попастися, що прискорять кончину своєї підопічної😬 Діти не 100 % гарантія допомоги, це так. А от капітал в стімах допоможе потім сиділку якусь собі оплачувати)))