You are viewing a single comment's thread from:
RE: Оскар Уайльд - «День народження інфанти»
Гарна історія, пам'ятаю її. Вперше коли її прочитав думав ніскільки сильно наше внутрішня аутентифікація мрже розходитись із тим як нас сприймають інші...
Можна питання? Я вже напишу, бо хз скільки чекати відповіді 😅, а ти поом що банально ігнорь
Що наштовхнуло на написання цього допису?
Лінь. Видалила з однієї платформи - перенесла на іншу …
А тоді написала, тому що випадково натрапила на неї в аудіоформаті, знала автора, тому подумала - «Інфанта», а чому б і ні..
Вона чіпляє за те, живе, що ще залишилося в нас..
наскільки було жаль карлика, не можу навіть передати..
Щось подібне (звісно в значно меншій формі) переживає кожен хлопець чи чоловік, який виявляється недостатньо гарним для дівчини чи жінки в яку він закохався🙃
Треба приходити з шкірою власноруч вбитого мамонта, щоб самка зрозуміла хто тут альфа самець 😆😆😆
На зовнішність ставити - не серйозно.
Цікава думка з того боку логіки. Дякую. Навіть не думав що шкура мамонта куди цінніша...
Думаю аналогічна історія може дзеркально розвернутись і бути трактованою і з сторони дівчат