#CLUB75 THE DIARY GAME: 29.04.2022: прифронтові хроніки

Доброго вечора, ми з України!!!

Знову бачу флешбеки. Ситуація за останні дні дуже сильно нагадує перші два тижні початку війни. А зокрема ось в яких речах. Із за частого перебивання осколками ліній електропередач в місті зникла вода. До такої ситуації всі були готові – заздалегідь в ванній кімнаті стоїть вся тара, яку тільки можливо наповнити водою. Дуже добре що в такі не легкі часи люди намагаються допомагати один одному. Поряд з моїм домом стоїть магазин, власник якого поставив ємкість, яку він наповнює питною водою з власної свердловини.

Це зараз біля цієї цистерни не має черги. На самому початку тут з відерцями, бідонами та пластиковими каністрами стояли люди. Коли не глянеш на вулицю, то завжди можна було побачити 2-3 людини, котрі набирають воду.

Коли зникає світло, власник магазина підключає генератор, щоб в магазині працювали морозильні камери. Паралельно накачують насосом воду в резервуар. А також можна заряджати телефон від генератора. Саме сьогодні я скористався цією можливістю, адже світло зникло майже добу назад.

Раніше також тут було натикано купу телефонів, які плутались в проводах. Зараз як бачите – є вільні розетки. Багато людей залишили місто. В основному залишились старі люди. Молоді майже не видно. Але сьогодні мене здивував дитячий гомін. Набрати води прийшов молодий татко та двоє його діток. Як ці діти витримують ці жахіття не можу навіть уявити, адже в останній час місто обстрілюють не тільки вночі а уже і вдень як мінометами, так з гармат та систем «Град».

Ось до речі на підтвердження моїх слів уламки, які прилетіли вчора. Про те що відбувається на околицях міста, та і в самому місті не буду описувати. В Запорізькій області Преображенка, Оріхів – це ті міста та селища, які в новинах описуються як місця обстрілу рашистами. Що відбувається в моїй рідній Малій Токмачці вже навіть і не знаю, бо немає зв’язку з тими, хто там залишився. Часто навіть на блокпосту, наші військові не пропускають у тому напрямку.

Отже тримаємось та віримо в ЗСУ. Все буде Україна.