#CLUB100 THE DIARY GAME: 05.05.2022: ВПО, та як його отримати...
Доброго вечора, ми з України!
Є добрі новини - до нас з дівчиною приєдналась моя мати. З не добрих - батько вирішив залишитись в Оріхові. Але маю надію , що в мене знайдуться аргументи його переконати, коли знімемо квартиру. Отже тепер кожен ранок розпочинається з дзвінка батькові. Нажаль там ситуація не покращується, бо вже була спроба захоплення міста.
А наша задача - отримати папірець зі статусом ВПО. Це можна зробити в "Дії", але не завжди в меню є цей пункт та інколи підтягуються "ліві" дані. Саме це трапилось з нами. У мене не було такого пункту, а в моєї дівчини підв'язало не зрозуміло яку картку для виплати.
Отже задачі є, викликаємо таксі та вирушаємо до " Козак-Палацу". На місці нас чекала ось така картина...
Це черга за гуманітарною допомогою та реєстрація нових переселенців. Продуктовий набір чекати в цій черзі ми не захотіли, тому вирішили не гаяти часу та їхати до відділення банку для відкриття рахунків. Знайшли найближче відділення Привату на центральному проспекті Запоріжжя.
Тут також була черга, але порівняно з попередньою на фото - то дитячий белькіт. Доки чекали чергу, я знімав з карточки готівку, адже залишки я віддав батькові, бо в Оріхові зняти готівку вже теж проблема.
Дочекавшись своєї черги ми оформили всім трьом розрахункові рахунки. Також допомогли мамі в переведені пенсії на картку. Я вже давно намагався це зробити, але мама відхиляла мої пропозиції. А тут уже так вийшло що треба. Раніше їй пенсію приносила листоноша і це їй було зручно. Але в нашому селі в кожному магазині приймають оплату картками. Як на мене - це зручно. Та й не треба таскати з собою готівку. Тепер лише треба навчити маму знімати самостійно кошти в банкоматі.
Отже пенсію ми переоформили, залишилось тільки надати дані в районний пенсійний фонд . На годиннику була вже друга година а ще не обідали. Як виїхали з інтернату о восьмій годині випивши кави так і ходили голодними. Я вирішив скористатися моментом та скуштувати піцу. Загугливши піцерію ми викликали таксі. Я думав що знайшов найближчий заклад, але проїхавши до місця призначення у мене промайнула думка що десь десять таких піцерій ми проїхали. З рештою я погано знаю місто, а спрости у товариша я не додумався, але маємо те що маємо. Та й зрештою можна раз себе побалувати.
На місці я замовив собі піцу, дівчина роли а мама - оселедець з картоплею та олів'є з куркою.
Ось моє замовлення...
Добре підкріпившись настала черга пенсійного фонду. В пошуках точної адреси вже вкотре допоміг Гугл. Як же його та смартфона мені не вистачало років десять тому.
Зрештою ми прибули на місце...
На місці ми передали маму в руки спеціаліста, попередньою пояснивши всю ситуацію. Зрештою ми все встигли зробити за один раз.
В собес вже не було толку їхати, адже на годиннику була четверта година. Багато знайомих казали що на цю установу вони витратили від трьох днів до тижня, адже там самі великі черги.
Отже штурм установи під назвою собес, ми залишили на завтра. Ось так пройшов цей день. Маю надію,що статус ми отримаємо швидко.
У мене теж, але просто оновила Дію і все з'явилось. Подалася на статус ВПО тиждень тому, все ще нема результату.
Зараз до Дії йде стільки звернень, що не здивований її глючністю.
Як все складно, навіть дня мало щоб все устаткувати
Нажаль поки що в нас такі реалії