Зустріч з онукою біля моря

Всім привіт!
Вирішила сьогодні розповісти про те, як ми зустрічалися з моєю онукою на березі моря. Ми приїхали до мого рідного города Маріуполя.

У місті спека до 40 градусів.Ми приїхали на машині, онук був за кермом.

Зателефонували з невісткою і домовилися зустрітися на березі Азовського моря. Для мене хвилюючою була зустріч і з онукою, і з морем. З онукою, бо така зустріч у нас один раз на рік, а для мене Анютка - це те, що залишилося в моєму житті після втрати сина... А море - це те місце, де я з самого дитинства до старості (або, як я кажу - до вічної молодості), любила проводити час.
Я народилася біля моря, до облоги Маріуполя в будь-яку пору року і в будь-яку погоду ходила вранці до моря - займалася скандинавською ходьбою. І ось воно море - ласкаве, тепле, не глибоке, але цілюще...

На березі дикі рослини – діти землі. Пісок гарячий, босоніж не пройдеш) Але таке все рідне – саме тут було наше місце для купання. Я прошепотіла: "Ну, вітаю, море" ...

Як і раніше, багато чайок, качок, зустрічаються лебеді та чаплі.

Ми сховалися під величезною вербою, щоб не обгоріти. Я весь час сиділа в холодному, мені сонце протипоказане.

Тільки влаштувалися, постелили покривало, як дивлюсь летить з усіх ніг внучка, купальник у неї зі спідничкою! Така вся щаслива і кудлата, чимось схожа на Мауглі)) Підбігла застрибнула мені на руки і завалила мене, ми разом повалилися в пісок! Я знизу - Анютка зверху)) Добре, що не навпаки...)) Я перед тим, як їхати на зустріч, спитала, що вона хотіла б у подарунок до дня народження, вона народилася майже мені у подарунок до мого дня народження! Я народилася 28 липня, а вона 1 серпня! Цього року їй виповниться 6 років! Минулого року ми приїжджали на її день народження і подарували їй на її замовлення собаку-робота, а цього року вона замовила нам живого хом'яка з кліткою)) Ми вирішили подарувати їй гроші, а вони з мамою самі оберуть собі друга-хом'ячка))

Анютка теж мені щороку дарує свої подарунки – саморобні листівки, а цього разу вона мені зробила віяло! Ось таке велике, гарне, розмальоване!

Час пролетів швидко, Анютка не відходила від мене, боялася, що я відійду, купалися разом, робили зарядку, Анютка співала мені пісеньки та танцювала! Особливо мені сподобався танець роботів, вона така артистична)) І так мені нагадує Ванечку, так само губку прикушує, така ж активна! І мені наслідує у всьому )) Їй дали воду мінеральну, вона відразу ж : "І бабусі Олі дайте води! "

Їй мама насіння начистила, вона порахувала зернятка і каже мені: "Бабусю, тут вісім зернят, це тобі, загадай вісім бажань і з'їж зерна!
Тоді всі твої бажання збудуться!"))

Завтра ми знову підемо на море, а десь у четвер будемо їхати. Відпустка у дочки та онука закінчується. Мені треба насолодитися спілкуванням з донькою мого синочка Ванечки, якому цього року виповнилося б 42 роки...

Хочу з'їздити на цвинтар, навести лад, ми з собою привезли інструменти, треба встигнути в храмі замовити сорокаусти Вані та чоловікові... Світла їм пам'ять. Якщо в мене вийде сюди потрапити - я ще до четверга розповідатиму вам, як проходять у мене зустрічі в Маріуполі з колегами, з тими, хто сьогодні бачить і не з чуток знає про життя в Маріуполі... Дякую за підтримку. До нових зустрічей...