Зима недовго веселилася) ⛄😉

Усім привіт!

Як бачите, зима у нас у місті не затрималася, вже довкола тільки можна побачити залишки снігу... І ці непереможні квіти ще живі) Їм можна вручити медалі за мужність! Десь сніг затримався на даху сараю, подекуди на корі дерев, а в основному зник ... випарувався - начебто зима знову переодяглася в осінь))

У минулому дописі я розповіла, як під старий новий рік нам Зима подарувала - перший пухнастий сніг! Летіли з неба прозорі зірочки, сніжинки, що складаються з води та повітря! Колись давно читала про сніжинки, що немає двох однакових сніжинок! Вони всі різні за формою та вагою. Більше того, вони, падаючи, видають звук, який ми не можемо чути. Це високий звук, який чують тільки риби, коли сніжинки падають на воду, риби одразу спливають – ховаються)

Ось таке свято снігу у нас сталося!

Я казала, що написала вірші для конкурсу про зиму, потім ще на прохання іншої подруги слова для пісні про зиму, хоча настрій у мене такий самий, як узимку 2016 року.

Зараз зроблю переклад своїх думок про зиму)

Як нестерпно з зимою змиритися,
Де на трон видерлася завірюха,
Щоб призначивши себе царицею,
Розірвати, що зчепилося туго.

Налякати нас морозом пекучим,
Щоб немічна стала віра.
Щоб тривогою серця змучити,
Наповнюючи їх прозою сірою.

Охолоджуючи притулок ковчега,
І наситившись нашою таємницею,
Замісити коровай із снігу,
Замість солодкого борошна Великодня.

Мабуть, після 2014 року моя поетична інтуїція передчувала ось таку інтригу зими, яка замість пшениці Великодня нам зробила коровай із війни та агресії...

Дякую всім, хто читає мої дописи.

Житимемо.
Будемо просуватися січнем до лютого, а звідти зовсім близько до весни...

Всім здоров'я і багато маленьких і великих радостей!

Ольга Зоря