З останнім днем осені!

Всім привіт!

Вітаю всіх друзів з останнім днем осені! Зайшла до своїх віршів на поетичний портал. Це я написала давно, коли свою осінь проводила у Маріуполі. Але смуток такий самий і сьогодні... Врятувати може тільки чашка гарячого ранкового чаю. ..

Я зробила дослівний переклад віршів. Можливо, трохи загубилися рими, але це не біда, адже зараз у світі часто пишуться верлібри, в яких немає рим, головне – це образи, а вони при перекладі не губляться. Запрошую всіх до свого читального залу:

(Переклад)

Знаєш, як іде осінь,
Приміряючи тонкий лід?
Вітер їй зносить сорочку.
Сніг за пазуху йде.

Стигнуть губи. Мерехнуть фарби.
Усміхнутися – сили немає.
Погляд сумний. Наряд затягнений.
Кленовий лист мчить слідом.

Щось креслить їй навздогін,
Спотикаючись на бігу.
Але малюнок пальців тонких
Зникає на снігу.

(Переклад)

Ось і уходить Осінь,
Присіла біля річки,
Зібравши променів смужки
І листя у вузлики.
Їй стільки сили треба -
Кордон перейти.
Мороз та снігопади
Вже давно в дорозі.
Склала валізи,
Роздягнена, без прикрас.
Вже блукати не тягне,
І колишній запал згас.
Прощання не солодке,
Закінчено маскарад,
Холодний дощ у припадку
Котрий день поспіль.
Дивиться в небо доросло,
Прохолода у рукавах.
Розпущені коси
Зв'язала похапцем.
Присіла навмання,
І місяць – поряд з нею.

Сидять обійнявши - плачуть
То тихіше, то сильніше...

А це фотографії домашнього затишку навіть у холодну погоду із диханням зими мені надіслала подруга-киянка – Наташа Шале. Вона сказала, що встигає робити косметичний ремонт і писати вірші...

Вона встигає навіть керувати конкурсним майданчиком "Червоні вітрила", де тільки закінчився конкурс "Вояж". Перемогла моя поетична подруга – Марина Юрченко із Казахстану.

У неї в резюме на сторінці епіграф: "Все, що ви бачите в мені - це не моє, це ваше. Моє - це те, що я бачу у вас"
Еріх Марія Ремарк

Дякую, що зайшли до мене, разом проводимо нашу осінь, щоб з усмішкою зустріти Зиму. Усім гарного настрою та виконання бажань.

Ольга Зоря