Гадаю, що завтра ввечері точно буде не до написання дописів)) Хоча, настрій може і бути, та часу не буде, а з іншої сторони, настрою не буде, бо що ж тут святкувати? (у кожного свій настрій, то ще й кожну вибіркову мить може бути різний).
Гадаю, що завтра ввечері точно буде не до написання дописів)) Хоча, настрій може і бути, та часу не буде, а з іншої сторони, настрою не буде, бо що ж тут святкувати? (у кожного свій настрій, то ще й кожну вибіркову мить може бути різний).
Черговий день. Як не як, а прожити ще один день це велике свято про яве ми забуваємо, бо сприймаємо це за данність
Ну, за це просто варто подякувати тому, кому ми вважаємо за потрібно, хоча б тим людям, які нас оточують. Як я намагаюся зробити щодня, хоча іноді про це забуваю. А щодо святкування, то ти ж зрозумів, що я маю на увазі, бо ми не щодня влаштовуємо на вечерю святковий стіл?
Звичайно розумію... І ти правий, з кожним роком війни святкового настрою все менше й менше.
Ми намагаємося це в собі відновити, але той хробачок всередині гризе - ну як я можу бути веселим, коли десь недалеко справжнє пекло на землі і хтось прямо зараз помирає самотній десь у болоті війни. І цього важко позбутися, і чи маємо на це моральне право? Це постійно гризе зсередини, навіть якщо є моменти, коли я вважаю що певним чином я маю те "моральне право". Але як визначити, де воно починається і де закінчується?
Дуже складне питання на яке кожен має спмостійно знайти відповідь... внутрішній компас моралі - чи не найскладніший прилад в Світі
Головне, щоб ця мораль ще й за рамки закону не виходила