Лагідна осінь

Сьогодні у нас був дуже теплий день. Вранці ще був заморозок, але набагато слабший, ніж попередніми ранками, і в тіні ще довгий час було холодно. Це добре відчувалося, коли я вранці відводив дітей на шкільний автобус. Коли я ми підходили до трасу, через лісосмугу шириною трохи більше 10 метрів вдалині, майже на лінії горизонту, виднівся густий туман. Цікаво було спостерігати за цим, бо туман хоч був дуже далеко, та я бачив який він густий. А ще подумав, чи є там мороз, бо тут у нас заморозок, але нема туману, чи холодніше там? Якщо так, то мабуть дуже неприємне відчуття.

Я намагався сфотографувати, щоб передати цю красу, але саме цей момент, я вважаю, телефонною зйомкою я просто не зумів передати, можливо фотоапарат краще б впорався у даному випадку, але це не точно 🙂.

Хоча мабуть на нашому рівні також був туман, просто не помітний. Саме легкий туман і спричинив ефект "прожектора" на першому фото, коли сонячні промені освітили поле з-за лісу.

Ну а це ще одна спроба вловити туман вдалині цього поля за автобусною зупинкою, хоча він тут ще менш помітний. Але природа тут різнобарвна та цікава, тобто сам краєвид - зелені сосни, жовтаві через сонячні промені старі трави, блакитне небо.

Отож, насолодившись ранковою осінньою природою (недовго, бо було доволі холодно, а лише накинув куртку, бо ж знав, що "школярик" має приїхати вже незабаром, я повернувся додому.

А в обід, як я вже проспойлерив на початку допису, було тепло, навіть спекотно. То ж у таку погоду я не міг всидіти в хаті аж до самого вечора, то ж я використав лайфгак - залишив частину роботи на вечірній час, щоб просто покайфувати від теплого осіннього сонечка. Ну, не просто так звісно, просто зробити роботу, яку треба, просто надворі.

Спочатку вирішив довести до ладу грядку, де були помідори, огірки та інші овочі та зелень із серії "два кроки до хати". Раніше я її перекопав, а сьогодні вирішив засіяти сидератами, щоб підвищити родючість ґрунту (тільки не питайте мене, що це, я сам не знаю 😄 .

Через теплу погоду знову активізувалися сонечка, мабуть повилазили зі своїх шпаринок:

Хотілося б написати більше про цей чудовий лагідний день, проте я щось починаю засинати і це мене трохи дратує, бо зависаю я на хвилину чи дві. Тому ще трохи фото, а опису менше.

Отож потім я поривав бадилля та повисмикував кілки з грядки, де був перець. Самі стебла вже почорніли від того, що були заморозки, але, на диво, в кущах серед трави, знайшов ще декілька дивом не пошкоджених морозом перців:

А оцей дуже кумедний, маленький. червоний перчик, схожий на помідор :

Міка допомагала збирати останній врожай з городу

Вечір був не менш гарний за ранок та день:

Буду завершувати допис. Хотів трохи більше поспівати дифірамбів нашій природі, бо вона достойна бути центральним персонажем, але на перше місце несподівано виривається сон, викликаючи у мене неперебоне бажання заплющити очі і я не буду йому опиратися 😊.