До чого ж і норовлива, і примхлива Осінь...

Привіт, друзі!
Ось і закінчується листопад цього надзвичайно важкого воєнного 2024 року, а з ним і вся осінь...
Майже кожного дня рашистські виродки гатять по нашій енергетиці, через що почалися знову відключення світла, і кожного разу я із завмиранням серця чекаю на свій графік, коли треба їхати у поліклініку чи лікарню...
Саме завтра такий день, і я дуже сподіваюсь, що не прийдеться йти пішки з дев'ятого поверху вниз, або підніматися нагору, бо у чоботах та зимовому одязі це просто треш!(((

До речі, я по інтернету замовила собі напівчобітки на хутрі, бо навіть вдома у мене дуже мерзнуть ноги попри те, що у квартирі тепло. Прочитала, що по акції вони коштують 500 гривень - а це одна пачка ліків на місяць... Коли я подзвонила, мені менеджер сказала, що мій розмір буде коштувати 800. Тоді я сказала, що відмовляюсь від заказу і пояснила причину... Дякувати Богу, вона зрозуміла мій стан і продала таки за 500 гривень, за що я їй дуже вдячна!

Чоловік сьогодні їх отримав на Укрпошті, а за доставку заплатив ще 82 гривні... Покажу потім, бо чоловік ще не повернувся додому...(((

Виглянула тільки що у вікно - всього лише чотири дні тому я фотографувала дитячий садочок під вікном, і він мав ось такий вигляд:

А сьогодні значна більшість листя вже облетіла...((( І це через зниження температури на кілька градусів нижче нуля...

Ось така у нас осінь!)))

До чого ж і норовлива, і примхлива Осінь:
То теплом нас зачарує, то позлить дощем;
То розвіша на деревах павутинки в росах,
То листям закидає чисте водоймище...

Крутить Вітром, зневажає, як слугою, безбожно...
У красуні Горобини — намисто забрала...
Видно їй, як королеві, все на світі можна!
Де нам тепер дочекатися від неї тепла?!

Ніч позбавила діадеми, шовкової сукні,
Намиста та браслетів зоряних на руках.
І відправила до Туману в стилі обійми.
Не на день, а, здається, ніби на віки!

Що з тобою сталося, Осінь?
Стільки ніжності зберігала дбайливо в душі!
Ми так часто милувалися чудовою красою -
Тієї, якої ти втратила, бідна, вже!

Що ж тепер у дощах похмурих сльози злі ховаєш,
І соромишся мимовільної наготи своєї?
Знаєш, Осінь, судилося так... Та й як інакше?
Краще ти теплом останнім душі нам зігрій!

Щиро бажаю всім здоров'я, щастя і чистого мирного неба над головою!

ЖИВУ З НАДІЄЮ У СЕРЦІ, ЩО ВСЕ БУДЕ ГАРАЗД!

МИРУ НАШІЙ РІДНІЙ УКРАЇНІ І ЯКНАЙШВИДШОЇ ПЕРЕМОГИ!!!

Дякую кураторам і друзям за підтримку!!!

Валентина Бородай - @tinochka2