Її більше нема

Як почати цей допис, навіть не знаю. Не хотіла сьогодні писати, тому що нема сил висловлювати свої думки. Але все ж таки напишу і залишу тут фото гарної вчительки музики.

Сьогодні по обіді пролунали вибухи в місті. Я не уявляю, як можна сховатися за дві хвилини в укриття? Як можна встигнути дійти, доїхати, добігти… Тільки дві стіни вдома ще якось, є надія, врятують нас, але не факт. Постійно уявляєш себе жертвою, за якою полюють. Зомбо росіяни знов поцілили в місто, в учбовий заклад. Діти були ще на канікулах, але деякі все таки в цей час були у коледжу. Після вибуху діти вилазили з вікон, щоб скоріше втекти, а тут знову вибух, і знову в те саме місце. Ракети летять з Криму. Це відбувається дуже швидко, дві - три хвилини. Як що за ці хвилини не встигне ППО, то ракети долітають в місто.

Сьогодні загинуло чотири людини. Три людини біля свого дома, не встигли сховатись. Ще одна людина, це наша вчителька музики. Вона з сім’єю їхали в машині з базару. Одній з їхніх дітей сьогодні було день народження. Вчителька сиділа на передньому сидінні. ЇЇ вбило уламками ракети, російської зомбованої ракети!!

Оксана Вікторівна Сухорукова. Гарна, харизматична жінка. Вона вела музику у гімназії в мого сина. Кожного разу підтримувала всіх дітей. На її уроках діти відпочивали, танцювали, звичайно співали. Всі шкільні лінійки не обходилися без неї, вона завжди попадала у кадр. Я навіть пам’ятаю всі її розспівки, які вона співала з дітьми. Вони такі прикольні, що постійно на язиці. Завжди казала, що в мого сина гарний голос. Вона кожний урок просила дітей надсилати пісні з їхніми виконаннями. Я теж надсилала як співає мій син. Вона завжди підтримувала, ніколи не ставила поганих оцінок, навпаки підтримувала всіх всією своє душею.

Але сьогодні її не стало. Я хочу щоб бумеранг повернувся назад, щоб росію закатали бетоном, щоб змило морем цей гнилий народ. Вони всі гнилі до одного, всі.

Дякую що прочитали мій допис.
17.01.2025