Канікули. Де я пропала. Нова мобілка.

Привіт всім.

Сьогодні день такий, то сонце, то хмари, а на вечір, чую, ляпає дощ. Заварила собі чай з імбиром, вирішила трішки посидіти на стимі. Нещодавно купувала імбир, змолола його на м’ясорубці з лимоном, додала меду і зробила таку суміш. Тепер додаю у чай. Чай такий запашний!

Перша хороша новина, це те що моєму батькові зняли гіпс. Нарешті все пройшли, зробили рентген, дочекалися лікаря. Нога зрослась, все гаразд. Тепер лікар сказав, щоб по трошки батько забував про милиці. Лікар виписав пігулки для лімфи і мазь. Зараз батько іноді ходить з однією милицею, навіть виходив на вулицю і трішки пройшовся.

У малого були канікули. Чверть закінчив нормально, але вчителька по технологіям знову не подивилася, що він здав роботу, і поставила йому один бал. Треба буде знову розбиратися. Є надія, що малий сам все вирішить на уроках.

Сина відвезла у село. Він там пробув шість днів, а далі прийшлося забрати, тому що усі буди зайняті. Відпочив, побув в іншій обстановці, і це добре. Але поки він був у селі, я зовсім не відпочивала. В мене почалася якась гіпертонічна криза. Взагалі я не знаю, що це було, але два дні я не могла нічого робити, тому що шпарив тиск і боліла голова. Ще такого в мене не було. Мабуть старію))). Навіть книжок не читала. На третій день побігла до батьків, тому що треба було їм дещо купити. Ввечері вже була вичавлена як лимон і знов пила пігулки. Бігала в аптеку за порадою, які пігулки випити, щоб знизити тиск, так як він відмовлявся це робити з моїми таблетками, тож вирішила змінити на інші. Мені все ж таки покращало. На четвертий день я просто вилежувалась. Останній день присвятила прибиранню. Весна, хочеться навіть вікна помити, але не зараз)).

Купила мамі нову мобілку. Батьки не хочуть користуватися сучасними мобілками і кажуть, що їм вони не потрібні, тільки подзвонити і все. Гаразд, але навіть кнопкові мобілки мають властивість ламатися, треба купувати нову. Мама вважала, що на її вік вистачить, але я вже не витримувала. Я вже просто її не чула, коли вона говорить. Вона вже намагалася притуляти мобілку до рота, щоб ми зрозуміли, що вона говорить. Коротше, знайшла пошти таку саму, кнопкову мобілку. Привезли її аж Дрогобичів, бо таких вже майже не існує, але трішки є. Їх купують для бабусь і дідусів.

Мені прийшлося попрацювати над цією мобілкою певний час. Потім показувала мамі, як все працює. Все було гаразд, поки я не пішла. І почалося…)) Мама: те не можу включити, те не можу виключити, підсвітка не працює, та й таке інше)). Я вже хотіла відати стару, щоб мама нарешті заспокоїлась)). Коротше, поки я не прийшла до них, мама звикає до нової мобілки)).

Поки все, потім допишу)).
29.03.2025

========================