Єрусалимський кіт

Я щось шукав у своїх старих архівах фотографій і знайшов цю світлину. Був листопад 2022 року, коли мій роботодавець вирішив організувати для всього колективу поїздку з гідом до Єрусалиму. Ми відвідали пару музеїв, християнські святині, блукали "старим містом" з його вузькими, мощеними вуличками, якими колись ходили паломники, воїни й торговці. У цих провулках відчувався дух давнини, коли далеке минуле ще затрималося та до нього можна "торкнутися" наживо, не покидаючи сучасний світ.

Але це все не так важливо. Найбільше мені запам’ятався кіт, який з незворушним виглядом сидів на палітрі з аквареллю. Біля входу в маленький магазин, що торгував мистецькими виробами, стояв маленький столик, заставлений фарбами та пензлями, ніби запрошуючи перехожих надихнутися та мазнути пензлем по полотну. Але того дня головним художником був цей кіт. Я не маю уявлення, навіщо художні аксесуари були залишені посеред вулиці, однак ніхто не збирався їх прибирати.

Кіт сидів там із якимось філософським спокоєм, ніби це його особисте місце, а акварелі були частиною його володінь. Я думав, що, можливо, йому просто подобається сидіти в центрі уваги, виконуючи роль пам’ятки. Хтось із місцевих сказав, що цей кіт приходить сюди щодня та залишається на посту. У котів є особливі звички, пов'язані з місцями, де їх підгодовують. Тому я впевнен, що тут його чекає не тільки спілкування з туристами й атмосфера курортного куточка, але й триразове харчування від власника магазину.

Я часто думаю про те, як такі невеликі моменти можуть залишитися в пам'яті надовго. Можливо, справа в тому, що саме в подорожах ми відчуваємо життя яскравіше, ловимо кожну деталь, яка пов'язується з окремими емоціями. І той кіт на вулиці Старого Єрусалима став символом цієї поїздки – неспішний і відокремлений від суєти світу, він нагадує, що іноді треба зупинитися та насолодитися моментом.