Клопоти, рутина

Останні кілька днів видалися доволі сумбурними. Заходити на Steemit вдавалося лише на роботі та й то під час коротких перерв. Розповідати, чому так сталося, не хочу — це буде схоже на ниття та скарги на життя, що мало кого цікавить, навіть родичів.

До всього іншого, було багато хвилювань через кота, який, схоже, збирався на той світ. Учора я навіть думав купити лопату дорогою додому, але так і не купив. Так, у мене вдома немає лопати, бо я живу в орендованій квартирі. У цій країні немає дачних ділянок і лопата в квартирі найчастіше просто не потрібна.

Скоріш за все, у кота сталося загострення коліту, який діагностували ще рік тому. Його стан залишався стабільним завдяки дієті, але останнім часом щось пішло не так, стався "збій у матриці": він ледве пересувався квартирою, майже нічого не їв і сильно схуднів. Допоміг звичайний сироп від розладу шлунка та кишок, який називається "קלבטן", "КальБетен" (перекладається як "легкий живіт"). Замість того щоб купити лопату, я зайшов до аптеки. Попросив засіб для полегшення стану після харчового отруєння. Мені, як дорослому, запропонували таблетки, але я кажу "не можу ковтати таблетки, спрацьовує рефлекс — одразу давлюся". Тоді мені дали дитячий сироп цього ж препарату. Якби я сказав, що мені потрібні ліки для кота, мене б відправили до ветеринара за кваліфікованою допомогою, аптека не бере на себе відповідальність за самолікування тварин.

Ми з дружиною підходили до дому та зізналися, що боїмося відчиняти двері — якщо раптом Масун помер. 13 років з нами, це як член сім’ї... Але ні, щойно ми зайшли, нас зустрів цей "скелет, обтягнутий шкірою". У нього повністю відсутній підшкірний жир, тому йому весь час холодно. Увечері він сидить із нами ближче до радіатора. Не знаю, як ще йому допомогти, особливо коли нас немає вдома — термокостюмів для котів не знайшли.

Сироп давали шприцем. Кіт опирався, але проковтнув. На смак сироп виявився доволі приємним, із підсолоджувачем замість цукру. Я знаю, що тваринам не можна солодкого, але тут замінник. Уже за годину кіт сам підійшов до миски й трохи поїв. Хоч і потроху, але все ж це прогрес. Самолікування допомогло.

Наша приємна осіння погода різко змінилася холодами, почався сезон дощів. Останні десять років міжсезоння ніби стерлося: навесні спека починається раптово, вже в травні, а восени різко холодає в листопаді. Хотів додати до запису більше фотографій, але цього разу не вдалося. Обіцяю наступного разу.