Дочекався вихідних. П'ятниця 🤗

Довгоочікувані вихідні — те, чого ми з дружиною чекали весь цей шалений тиждень. У п’ятницю зранку вирішили влаштувати собі «лінивий» день. Прокинулися, приготували сніданок, сіли на диван і ввімкнули серіал «На реальних подіях». Половина дня так і минула — в атмосфері розслабленості. Іноді такі моменти просто необхідні, щоб перезарядити «батарейку».

Однак увечері на мене чекав похід до стоматолога. Справа буденна, але важлива — виявився невеликий карієс і щоб не затягувати до серйозних проблем, вирішив одразу зайнятися лікуванням. Мій лікар працює в іншому місті, дорога до нього зазвичай займає хвилин 20-30, якщо без заторів. Цього разу пощастило: траси були майже порожні й доїхав я швидше, ніж очікував. По дорозі заїхав на заправку, дозаправив пів бака бензину та підкачав шини. Не часто трапляється можливість спокійно покататися вільними дорогами, зазвичай усе гірше: трафік щільний, водії поводяться нервово та навіть агресивно, гарячий східний темперамент дається взнаки.

Стоматолог був радий мене бачити. Ми з ним кілька разів переписувалися через WhatsApp останніми тижнями, особливо в періоди ракетних обстрілів. Його район на півночі Ізраїлю зазнавав ударів набагато частіше, ніж, скажімо, наша Хайфа чи Крайот.

Сам процес пломбування виявився непростим. Анестезія чомусь не подіяла як слід і довелося робити додаткові уколи. Загалом знадобилося чотири ін’єкції лідокаїну, але навіть після цього ефект виявився не таким сильним, як очікувалося. Ну, буває. Зуб вилікували, але це зайняло більше часу, ніж зазвичай. Як подяку я подарував доктору Ібрагіму шоколадку — просто маленький знак особистої симпатії. Він одразу почав відмовлятися — не звик, напевно, але я пожартував, кажу «мені все одно зараз не можна».

На зворотньому шляху траса була ще більш вільною. Людей майже не видно, тільки вдалині миготіли вогні машини швидкої допомоги та поліцейського патруля. Небо ясне, зірки сяють між хмарами — видовище, що дарує якесь спокійне відчуття.

Коли я під’їхав до дому, виявилося, що вільних паркувальних місць, як на зло, немає. Довелося робити коло по кварталу, поки не знайшов місце на вулиці з одностороннім рухом. Вийшовши з машини, я відчув прохолодне й вологе повітря. Навколо стояла майже повна тиша, порушувана лише далекими міськими звуками.

Для наочності вирішив зробити пару знімків на телефон — вулиця, яка в будні дні переповнена машинами та людьми, зараз виглядала інакше: спокійно та пустельно. Такі моменти дозволяють побачити звичні речі в новому світлі.