Diary Game : Хто ти є?

Всім привіт!!!

Дивлюся на це фото, так і хочеться сказати:

• А тут стадо оленів не пробігало?
• Чого питаєш, ти шо відстав?

Щось я сьогодні трохи філософ, трохи клоун у спідниці. Хоча ні, клоун я завжди, а у спідниці ні, бо є спортивні костюми. Якось спілкувалися у коментарях з @diodao, та я взнала, що вона енергетичний вампір. О, ну якщо мова зайшла про риси характерів, то ось воно, читайте. Я блискавично мотаю нерви. Вам скільки клубків намотати?😅 Іноді підіймаю тиск, п'ю кров та добиваю морально, бо слово може вбити.

Думала тут на днях про себе - хто ти є? Не пизди і не почуєш піздеця у відповідь. Це про брехню. Говоріть правду, або закрийте рота і мовчіть. Якось я надто чітко відчуваю брехню. Її видно по жестам, міміці, навіть по тембру голосу. Буваю зла, агресивна як та зараза, але більшість випадків мовчу, контролюю ці емоції доки не урвався терпець. А от коли коли урветься терпець то буде комусь триндець).

• Що це за пиздець?
• Це мій характер..

Знаючи свій характер, при нагоді без проблем можу в очі казати все, що думаю про когось, про щось. При чому це звучить як жарт, іронічний сарказм або чорний гумор. Нехай і жарт, але ж і дурню зрозуміло, що у кожному жарті є відсоток правди. І цей хтось стоятиме в ахєрі від того, що почує про себе, та зробити нічого не зможе, або зможе, наприклад, нагнути у відповідь купу матів, на які мені абсолютно по херу. Всілякі ж реакції бувають. А зазвичай буває так, ступор, стрибок з теми але потім вже ніякого спілкування - людина йде в ігнор. Але ігнор в такому разі я сприймаю за слабкість. Тобто він/вона ігнорує, робить вигляд, що байдуже, а насправді для мене це виглядає так: ти сцикливе бо не вистачило духу сказати свою думку у відповідь. Ігнор, до речі буває по різним причинам, але коли причина саме така, то це боягузтво.

Бо, ну по-перше, не кожен може прийняти правду за правду про себе, нехай воно і звучить як сарказм, іронія. Але ж людина розуміє, що то про неї та їй в очі. Навіщо брехати, кажу як є, бо це саме моя мета. А якщо ти не стійкий до таких жартів та не сприймаєш їх, бля, хто тобі дохтор що ти таке нєжне... От не знаю чому, але якось так я веду себе з людьми. По-друге, якщо ти не готовий чути правди, не зв'язуйся зі мною, на холеру воно тобі треба?

Буває так: спілкуєшся з людьми, цікаві теми, потім знайомство заходить трохи глибше, зрозуміло що ви пізнаєте один одного краще. В хід йдуть сарказми і все, "товаришів" як корова язиком злизала. Ото значить такі вони і "товариші". Не заморочуюсь. Сприймати мене, не сприймати, ображатися, чи ні, то не мій вибір. І да, я може і не права, але рахую, що здорові жарти ще нікого не відштовхували, посміялися разом та і годі, спілкуємося далі. Хто не зрозумів - мені тебе шкода, яке ти бідне).

Мої добрі друзі про це гарно знають, тому вони не в шоці. Вже не в шоці)... Або може ще не в шоці). Або може навпаки, не виходять з шоків)... Обожнюю само іронічних але в одночас впевнених в собі людей, ми обоє ржемо з того, що почуємо один про одного, ще по доброму висміюємо свої риси і це так зближує! І я вважаю це краще, чути своїми вухами та знати якої думки про тебе твої друзі, ніж робити гарну міну при херовій грі.

Іноді бувають ще такі ситуації, от на тебе хтось образився. Ти і в душі не гребеш, шо саме образився, а тим паче не розумієш причини, чому. Ну буває ж таке, всі ми люди і всі зі своїми закидонами. А чого мовчиш? Сидиш жереш себе, сжераєш, час від часу думаєш, губи дуєш але мовчиш. Я думок читати не вмію, розкажи, що тебе так прибило, давай обговоримо. Ні, воно буде ображатися, і з повною впевненістю думати, що ти в курсі того, чому воно відсторонилося, сидить та дується. Блять як я ненавиджу ось таких "абіжульок". Так і хочеться послати їх до психотерапевта. Головне щоб психотерапевт не сидів не плакав потім. Коротше, я не цукор, але ж і солодке не всі люблять, вірно? Така ось пиздопротівна мадама я.

На останок пісенька. Стара. Ні, не стара, а давня. Для настрою)

________💛💙________

Все буде Україна!

---