Живи!
17.01.2025.
Сьогодні день провела весь з чоловіком. Спочатку хатні справи. Потім треба було поїхати відправити посилку. А потім поїхали до його майстерні, забрали там деякі речі, які йому потрібні по роботі, яку від забрав вдома робити, бо в майстерні зараз дуже холодно. Вона розташована на території заводу, а там зараз часто відключають світло та опалення. Ось так пройшов день. Начебто нічого не робила, а день майже скінчився.
По дорозі додому заїхали до магазину. Та раптом серед рядків бачу жінку зі знайомим обличчям. Ми розминулись. Але в моєї голові роїлися картинку, дуже-дуже швидко. Пам’ять сканувалась зі швидкістю світла. Не відійшовши за цей час і на 3 метри, я повернулась знов в той ряд магазину, звідки вийшла тіки що.
- Жанна? Ви Жанна? – спитала я. – Жанна це ти?
На мій голос жіночка озирнулась і , видно було я к її мозок теж сканує пам’ять. - Ой, боже… - тільки і змогла вона вимовити.- Ми обійнялись.
Я ледь не плакала від такої зустрічі! А діло у тому, що то моя однокласниця та й подружка по школі. Я закінчила 8 класів і поїхала з міста. З тих пір ми не бачились. Тобто з 1982 року! Це перша причина. А друга причина, що город той – Куп’янськ. Котрий зараз на «нулі», тобто лінія фронту проходить як раз по їх домівках. Дехто ще остається в своїх помешканнях, а багато людей обездолені на довгі роки розкидані по світах. Жанна тепер із таких… І серце моє одразу жахнулось побачивши шкільну подружку тут, серед цих полиць магазину. Не легка година її сюди завела.
Вся її родина виїхала з Куп’янська та й бідкаються зараз в Харкові. Ми обмінялися номерами телефонів та тепер я буду мати з нею тісний зв’язок, а може зможу чимось допомогти. Мати довгу розмову ми не мали нагоди стоячи посеред магазину. Пишу ці строки та сльози котяться. Жанна не перша з моїх знайомих, хто покинув рідне місто через війну, яку на нашу землю вкотре вже принесла расея (Росія – це написала уточнення для тих, хто не розуміє про кого йде розмова).
А ввечері спекла піцу і ми повечеряли. Так, така їжа ввечері вредно, то ми знаємо))) Але я хотіла прийняти участь в конкурсі, що проводять ось тут. Але ще не розібралась як висилати запрошення друзям по условіям таких конкурсів.
А ще хочу показати вам яка кількісті граків літає кожен вечір в нашом районі. В Куп’янську їх теж завжди було дуже багато. Аж якось не по собі від такой кількості чорних птахів в небі. Бррр…..
