Перший маленький ювілей! та ще...

Шановна спільнота, вітаю! 🎂Сьогодні рівно місяць, як я з вами в цій подорожі по своїм і вашим постам тут, в Стимі.
Не знаю чи високих результатів мені вдалось досягти за цей час, але мене підтримують ваші голосування за мої пости та навіть нагороди. Дуже вам дякую за це!!! 💌

Думаю, що сьгодні багато українців фотографували зранку сніг, який випав. Я теж наклацала фоток білої чистоти))

Люблю, коли сніг ще чистий, коли дороги ще посипали сіллю та він не почав таяти. Дерева якісь казкові під пухнастими шапками. А жухла трава, яка залишилась ще з осені стала наче як чудні облака, які опустились на землю. Все це подарувало гарний настрій і посмішку. Хотілось кружляти по тому снігу, як маленька дівчинка)))

Але мене чекала інша казка і я поспішала! Поспіхом я зробила звичайні 3-П, потім поснідала, помила голову, зробила пару уроків по англ/мові...

Приятелька знов запросила мене на концерт та й сама купила білети. Ну як було відмовитись, коли білети коштують всього 50 грн, а назва "Мульті-пульті"? Бо ми всі родом з дитинства. Тож ми вирушили до концерту в нашому ХАТОБі для дітей.

Які ж чудові діти в нашому місті!!! Моє серце радіє за майбутнє України. На початку вийшов диригент та по черзі представляв своїх артистів оркестру, а діти повинні були назвати інстумент того артиста. І діти навипередки громко називали: - Скрипка Альт! - Тромбон! - Контрабас! - Кларнет! - Бубен! - Флейта!

А на протязі всього концерту не було а ні капризів, а ні плачі. Всі із задоволенням дивились.

Ми с приятелькою теж дивились та слухали з великим задоволенням пірнувши в дитинство, насолоджуючись музикою та мультиками на великому екрані у супроводі.

Я не залінилась зараз та створила для вас склейку відео, які знамала там. Якщо хочете, перегляньте, пфрніть в атмосферу дитинства теж.

Після концерту ми пішли до кавьярні, яка все ще тримала настрій Валентинового Дня.

Ну а раз таке діло, то я піддалась соблазну продовжити праздник. Замовила тістечко та каву з кедровими горішками, яку надзвичайно обожнюю.

Думаєте діло обійшлось без ляльок? нє-а))) Приятелька принесла своїх, а я просто подарувала їй футболку на ляльку з вишивкою. ось таку

І ми зробили лялькам маленьку фотосессію в кафешці))

Потім мало пройшлись містом, яке ще старано тримало утрішню чистоту.

Бачили маленький пікет трьох жінок з плакатами в руках. Затьмарювало мене те, що на них на трьох виставили аж порахуйте скільки поліцейських 🚷

Бо ми знаємо та віримо, що

Далі вже треба було їхати додому, бо там мене чекав недошитий чохол на гвинт літака)))
Приїхав чоловік, забрав мене, щоб я не вешталась по транспорту міському))) Ляльку подружка дала мені на деякий час, зняти з неї мірки, та вони їхала на торпеді авто)))

Ми пообідали - я в духовці швиденько підсмажила котлетки рибні, та зробила картопельку "в депресії". (не фоткала їжу..)

Та й побігла за машинку. Фух, дошила! Завтра прийде вранці забере пробний чохол, а потім зробити треба буде ще два...
Поки шила, одним оком подивилась фільм "Чорний ворон". Про боротьбу українців проти москалів у чотиріи-річну війну 1921-1925 років, а особливо про повстанців Холодного Яру.

Виписала слова з фільму:
Чи був де-небудь у світі хоч один окупант, який приходив на чужу землю робити добро? Немає нічого підступнішого за подачки з рук ворога. Що більше ласки в диявола, то хитрішу пастку він готує. Але яка ж то тяжка річ, невірити обяцянкам, якщо вони сбігаються з твоїми сподіваннями.

Насичений був день, то пишу вже вночі цей посто. Бувайте! Я спати..