The Diary Game: 19-20 березня. Зимова погода, житло та політика

Не встиг гарячий циклон розбавити зимову вогкість, сірість і смуток, як зима повернулася. Дні на три. Знову затягло небо хмарами, подув сильний вітер з моря, відчутно похолодало. Сильні проливні дощі змили накопичений за ці дні пил, який нанесли східні вітри. Природа ніби освіжилася і прийшла до тями, зелень стала яскравішою.

Сьогодні так вийшло, що на роботу я приїхав трохи раніше, хвилин на 15. Скориставшись нагодою, я прогулявся околицями, щоб сфотографувати трохи свіжої зелені, яку щойно вмив дощ.

Останнім часом я приїжджаю на роботу хвилина в хвилину або трохи запізнююся. І мені складно перебороти себе, щоб змусити виходити раніше. Думаю, це щось психологічне. Зате на риболовлю я легко встаю о 4-й годині ночі =)) (я перевіряв цю свою дивовижну здатність минулої осені).

Сьогодні мені черговий орендодавець надіслав договір на оренду квартири. Сім сторінок юридичним івритом. За двадцять три роки я звик до таких текстів і майже автоматично пропускаю "воду" – те, що не має інформаційної ваги і просто є цитатами законів, або повторюється. А загалом це хрінь дика, яку навіть неможливо перекласти рідною мовою.

За останні 6–7 років утвердилася така неприємна тенденція – підписувати в договорі двох гарантів. Це двоє людей, які гарантують, що знають квартиронаймача і готові нести всі витрати за нього в разі, якщо ця людина (тобто я) зникне, збанкрутує або хто знає що ще. Це дуже підлий пункт. Наприклад, у мене немає настільки близьких друзів, які були б готові оплачувати за мене витрати на квартиру – саме це мається на увазі під час підпису гаранта. Це потенційний ризик для гаранта, по факту. Сьогодні моя мати готова підписатися як один гарант. І у мене залишається головний біль – знайти другого гаранта або вмовити орендодавця відмовитися від другої людини. Я просто не уявляю, що роблять люди які тільки-но приїхали до цієї країни або у яких реально нікого немає. З родичами дуже зручний варіант, але ви самі розумієте – люди не вічні. Увечері почну спілкування з орендодавцями з цього питання, важко щось прогнозувати.

Нас знову почали обстрілювати, але поки що лише з Ємену. І здебільшого вночі. Але сьогодні запустили щось і вдень, буквально пів години тому (пізніше повідомили, що із сектора Газа). Якась жесть коїться у світі, повно радикально налаштованих людей, які замість того, щоб щось створити власне намагаються зруйнувати чуже. Або виявляють солідарність із тими, хто намагається нашкодити іншим.

Почалося з того, що була реалізована серія обмінних угод між Ізраїлем і Палестинською автономією щодо обміну заручників і арабських в'язнів. Але останні рази угоди були зірвані рухом ХАМАС, тоді Ізраїль вирішив відновити військові дії в секторі Газа, перемир'я порушене. Ну і як наслідок цього – полетіли ракети й на нас. Що буде далі – незрозуміло. Я толком і новини не встигаю читати, тільки дивлюся карту тривог. У будь-якому разі я не маю наміру занадто загострювати увагу в цьому дописі на військових діях у нас. Якось усе буде, життя триває.

Більшу частину дня лив проливний дощ, лише іноді зупинявся і робив невеликі перепочинки. Небо було сірим і похмурим. Таке відчуття, що ця погода триватиме вічно.

Після роботи я заїхав до чоботаря. Кілька днів тому я віддав йому сумку своєї дружини на ремонт застібки. Повертаючись до машини, я сильно змок від дощу буквально за 10 секунд, поки складав парасольку на задньому сидінні. Так, я це робив через задні двері. Погода ніби хоче надолужити згаяне за зиму. Але нічого не вдієш, за кілька днів знову буде +25°.

До речі, хтось знає, чому в Ізраїлі на знаку STOP малюють руку замість напису?

У семітських мовах, таких як іврит і арабська, правопис іде справа наліво. Тому корінні мешканці за звичкою можуть прочитати англійські слова ззаду наперед. Тепер прочитайте слово STOP з кінця 😅