Про глобальний сенс будь-якого власного заняття я почав замислюватися, коли мені перевалило за 30, коли я одружився і з часом мені стало не вистачати вільного часу через просування на роботі. До цього моменту я активно вів сторінку у фейсбуці, активно завантажував відео на YouTube просто заради самого процесу і з часом замислився над тим, чи приносить мені це якусь користь, вигоду. Зараз я задумуюсь про це і розумію, наскільки це все було дебільно, марна трата часу. У 2016 році я почав активно вивчати фотографію, тому що хотів брати участь у фотостоках, продавати світлини. І справді, у мене це почало получатися, я навчився фотографувати, навчився класно обробляти фотографії саме для комерційного використання. Але з часом ця ніша стала приносити менше доходу і я став усе менше і менше цим займатися, поки не припинив. Але все одно я здобув величезний досвід і мені це знадобилося в майбутньому. Навіть зараз я знаю як працювати з фотографіями, знаю, як краще взяти ракурс, щоб об'єкт був у центрі, як обробити тіні й прибрати зайве освітлення. Тобто це приводить до думки, що будь-який досвід безцінний, але все ж таки краще робити щось із сенсом, з якоюсь подальшою метою, а не просто так, заради задоволення.

Ще один маленький приклад. Я зараз все ще підтримую роботу одного вебсайту, який не має комерційних цілей. Це платформа для організації веб-посилань - закладок, яку я створив для себе, для власної зручності, оскільки стандартні сервіси закладок у мобільних браузерах м'яко кажучи мені не те щоб не підходять — вони мене просто дратують, я їх терпіти не можу. Це я також вважаю метою, тому що створюю собі комфорт. Незважаючи на те, що зареєструватися в цьому проєкті може будь-хто бажаючий, тримаю я його заради власної зручності, а не для вигоди. Додатковий сенс цього проєкту: я підтримую свої навички, не забуваю, як це робиться (вебдизайн). От якось так я можу відповісти на твій допис 😉