⏳На жаль час за гроші не купиш ⌛

Привіт любі друзі 🤗

Вчора ввечері після тренування я зустріла подругу яка приїхала до Запоріжжя з Києва ще в неділю. Я дуже сумую за нею. Тому що раніше вона через декілька будинків від мене. В неї сини якраз вже виросли нареченими для моїх дівчат 😂

Взагалі я дуже сподівалась що вони підростуть і ми будемо всі разом гуляти на дитячих майданчиках, та на всіляких дитячих розвагах бути пліч-опліч з подругою діти яких бавляться разом. На жаль ця мрія не здійснилася. З початком війни коли ми їхали до Литви то вона опинилася в Італії. Вона прожила в Італії з хлопцями сама два роки. Хлопчики почали ходити до школи і дитячого садка вивчаючи італійську мову. Молодший взагалі більш розмовляла на італійській ніж на рідній мові. Ну то й не дивно. Коли вони приїхали він тільки почав розмовляти. Тож він почав розмовляти тією мовою яку більш всього чув.

Чоловік весь цей час був в місті Запоріжжя. Навіть декілька разів ми з ним зустрічалися... Тобто я чоловік наші діти. Я прям бачила в його очах як він сумую за дітьми😔 Йому настільки було радісно побавитися з маленької Танюшею ( Даринка тоді весь весь час спала).

Потім з'ясувалося що в Запоріжжі з його роботою стало зовсім все погано і він знайшов роботу в Києві. В Києві все ж спокійніше ніж Запоріжжя. Тож моя подруга, до речі його так як і мою молодшого донечку 😁, приїхала до чоловіка жити з ним та дітьми в Києві.

Я взагалі здивувалася що вона повернулася в Україну. Я не витримала і повних чотирьох місяців в Литві. Я поверталася додому до коханого чоловіка незважаючи на страх вибухів. А вона прожила два роки. Хлопці підросли. За два роки Маленькі діти вже звикли жити в Італії наче це другий дім. Їхній тато деякий час був незадоволений тим що вони іноді розмовляють між собою на італійській мові а він нічого не розуміє. Але все ж любов до своєї сім'ї навела ладу та гармонії.

І ось нарешті ми з іншими кумами зустрілася щоб с запізненням відсвяткувати Новий рік. І мені ввечері пише моя подруга що вона їде до Запоріжжя але не зовсім не по плану. Її бабуся не відповідала їй на дзвінки. Бабуся в місті нікого немає. Ключі були лише у подруги. Тож вона зірвалася з Києва будь-яким поїздом ближче до Запоріжжя. Вона приїхала до Дніпра а потім ще автобусом добиралася до Запоріжжя.

Я просила її якщо потрібна якась допомога чи кудись її відвести чи забрати, будь-що... Подзвонити мені. Але воно поїхала туди сама з надією що бабуся просто забула десь телефон. Але на жаль ця надія не виправдалась. Моя подруга знайшла бабусю на кухні. А потім я розумію що все що відбувалось було як в тумані. Її чоловік одразу ж сів в машину з дітьми і приїхав до Запоріжжя. Почалися неприємні процеси. І весь цей час я ніяк не могла з нею зустрітися.

Нав'язуватися теж не хотілося. Ось вона мене питає що я роблю ввечері, я їй відповідаю що я їду на тренування. А вона каже що вже завтра зранку буде їхати додому. Хоча я чесно кажучи думала що після похорон Як зустрінемось якось на наступний день. Але на наступний день вона вже зранку їхала до Києва.

Тож відкладати вже було ніколи і після тренування вона зайшла до нас... Так сказати випити чашечку кави. Але в такій ситуації я запропонувала чай, каву, це коньяк з колою... Всі ми люди і зупинилися ми на останньому. Не скажу що ми багато випили бо усім зранку вставати по своїм справам. Мені відвозити Танюшу в дитячий садочок а їм взагалі їхати в далеку дорогу до Києва. Ми трохи поговорили і вона пішла до дому, бо чоловік вже почав питати де вона.

Я дуже була рада побачити її. Але чесно кажучи мене хвилює що привід зустрітися виявився трагічними обставинами🙁

Я бажаю вам усім зустрічатися з друзями частіше. Зустрічатися по най добрішими та веселішими приводами.

Зустрічатися за найкращих, добрих, позитивних обставинах. Зустрічатися для того, щоб щось святкувати. Або просто у звичайний день влаштувати собі та своїм дітям, друзям свято. Ціні час з друзями близькими та рідними.

На жаль час за гроші не купиш⌛