Конкурс - «Об'єкт тижня» #78. Contest - "Object of the Week" #78 СУВЕНІРНА ПАМ'ЯТЬ

Вітаю друзі😁

І так... Продовжується чудовий конкурс об'єкт тижня від @strecoza
Перейти на цей конкурс можна нижче...
https://steemit.com/hive-145157/@strecoza/konkurs-ob-yekt-tizhnya-78-contest-object-of-the-week-78

Об'єкт цього тижня сувенірний магніт.

Щось мені підказує що у наших дітей їх вже не буде. Раніше кудись їдеш І обов'язково треба на пам'ять прикупити якийсь магніт собі та усім родичам та друзям😂

Але навіть з ремонтами зараз почалася ера мінімалізму. Тому що вже усі втомилися від килимів на стінах і заставлених "антикварним" посудом шафи 🤪

Ми теж коли робили ремонт робили максимально з мінімалізмом. Але холодильника ця доля обійшла стороною 🤣

Це мене і врятувало, врятувало участь у конкурсі сувенірних магнітів 😂

Це мабуть такий у нас з чоловіком девіз біля холодильника та по життю 😂

А ось цей магніт - це посилка моєї подруги. Подруга з дитиною живе в тому ж місті що я, на одному районі. Коли почались прильоти по району, ракета влучила в дім які дуже поруч між моїм домом та її. Гучно було настільки, що її восьмирічна дитина плакала зі словами
-"Ми помремо? Мені, страшно. Мамочка я не хочу вмирати"
Після тієї ситуації вона зібрала лахи і поїхала з дитиною мамою кудись до западної частини України. Звідти вона відправляла посилку мені з Танюшкою. Багато чого було іграшки і смаколики і ось такий сувенірний магніт. Один з найкращих подарунків у тій коробці 💛💙

Через деякий час вони повернулись. І ось знов загроза Запоріжжя настільки сильна що кожен думає про те щоб виїхати з міста подалі.

Це почались сувеніри з минулого життя. Наша перша зустріч з чорним морем у залізному порті. Зустріч яка відбулася з нашими кумами. У них була маленька донька у нас дітей ще не було. Нам настільки сподобалось що на наступний рік ми хотіли поїхати ще раз але на жаль війна змінила наші плани.

Мало того що нам сподобалось що ціни були нереально низькими. Іноді кафе було ціни такі ж як у нас в місті. А іноді навіть щось дешевше. Ми кожен день набиралися морепродуктів. І це були дуже свіжі смачні морепродукти. Відчувалося нібито їх ось тільки щойно виловили і замаринували 🤤

Різноманітність риби іноді ставила у ступор. Просто стоїш і не можеш вибрати. Коли ми виїжджали додому ми хотіли половину цього ринку забрати з собою. При цьому ціни були більш ніж прийнятні.
Маленька креветка коштувала тоді дешевше, ніж у нас у місті. Але при цьому вона була свіжа та велика. Ми навіть встигли самі зловити свіжі креветки 😁 Вони були аж солодкі на смак 🤤

Цей сувенірний магніт чесно кажучи я навіть не пам'ятаю де саме ми взяли. В Азовське море було настільки для нас буденним. Зібратися після роботи у п'ятницю з'їздити на Азовське море на вихідні з друзями це було нормою.

Щось типу такий дзвониш друзям і кажеш блін Така спека хочеться гайнути макнути дупку у море, мені теж давай - давай. Усе в п'ятницю ввечері зібралися через скільки годин ти вже п'єш пиво на березі моря 🍺

Цей бичок з відпочинку в Бердянську. Він може вже й вицвів і не такий яскравий як тоді коли ми його придбали. Але той відпочинок запам'ятався мені мабуть на все життя.

Ми з моїм чоловіком були тоді Щось на кшталт друзів 😋
Я поїхала з подругою і її подругами до моря. А мій "друг" був настільки "власником" чи від проживання мого відпочинку приїхав до нас 🤣
Фотографії з цього відпочинку і досі нагадують про себе у рамці яку я якось подарувала йому на день закоханих ❤️

Ось такий магніт ми брали. У Єгипті. То був наш медовий місяць 😊 Такі емоції замало писати коротенько. То якось я постараюсь зробити окремі світлини. Бо ті емоції незрівнянні ❤️

Ось цей магніт я купила на Олександрівському спуску у Києві.
Це була моя перша в житті поїздка до Києва. Рух який переїхав з Запоріжжя до Києва запросив до себе у гості щоб показати чому він перебрався і не хоче повертатися до Запоріжжя. Чесно кажучи я полюбила Київ. Настільки багатий та великий. Одразу видно куди йдуть гроші країни. Коли я повернулася до Запоріжжя мені було усе настільки сіре з самого вокзалу, що в мене навіть почалась депресія 😬

Але коли воєнний стан примусив виїздити з міста та взагалі з країни, ось тоді я і зрозуміла наскільки я люблю своє рідне місто. Наскільки я люблю свою країну. Я не кажу що люблю правління яке полюбляє відмивати гроші та продавати гуманітарну допомогу (у місті Запоріжжі це постійно).
Але скільки в нашої країни та місті потенціалу та краси. Це пізнається лише у зрівнянні.

УКРАЇНА У СЕРЦІ 🇺🇦

Дякую за увагу та підтримку ❤️