Все ще про менталку — Boring mental health post

Доброго ранку, шановна спільнота!

Ось я і дожила до того моменту, коли мені зовсім немає, що написати. Йшов третій день лікування, прогресу поки що ніякого. Всі сили, які є, йдуть на те, щоб той прогрес отримати, але нічого не виходить. Вчора намагалася сісти попрацювати, не змогла написати не те що свої звичні пʼять сторінок, а навіть одну. Не знаю, що з цим робити, бо це катастрофа, робота стоїть на місці. Сьогодні ввечері підвезу своє тіло на тренування, спробую просто як робот щось там робити, бо пропускати теж не варіант, зрештою в мене вже й абонемент сплачений, а він в мене доволі дорогий, шкода.

Якщо б я могла хоча б потроху почати працювати - вже було б набагато краще, я б не почувалася аж настільки лайном. Це от просто ключовий фактор. Але ж ні, як би я не намагалася - нічого не виходить. І це реально проблема.

Кожного разу коли трапляється таке провалля мені дуже страшно, що воно лишиться зі мною назавжди. І в моменті в мене реально немає віри, що зрештою настане якесь покращенні. А на цей час чесно кажучи немає віри, що я зрештою зможу це якось контролювати. Бо останній рік я пробувала перебудувати своє життя, щоб цього досягти, і ось, вчергове не спрацювало. Тож зараз вже не вірю, що лишилися ще якісь варіанти. І деморалізує це просто страшенно.

Сподіваюся мені вистачить якіхось внутрішніх сил побути роботом і хочаб витримати свої дорогезні тренування, щоб не горів абонемент. Бо це вже буде зовсім кепсько, тільки почуття провини мені зверху не вистачало, на додаток до того, що і без того є.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

So I've reached the point where I have absolutely nothing to write. It's the third day of treatment, no progress yet. All the strength I have is going into getting that progress, but nothing is working. Yesterday I tried to sit down to work, I couldn't write not just my usual five pages, but even one. I don't know what to do with it, because it's a disaster, the work is at a standstill. Tonight I'll take my body to training, I'll try to just do something like a robot, because skipping is not an option either, after all, I've already paid for the season ticket, and it's quite expensive for me, it's a shame.

If I could at least start working a little - it would be much better, I wouldn't feel so shitty. This is just a key factor. But no, no matter how hard I try - nothing works. And this is a real problem.

Every time I have a breakdown like this, I'm really scared that it's going to stay with me forever. And at the moment, I really don't have faith that there will be any improvement. And at this time, to be honest, I don't have faith that I will be able to control it in any way. Because for the last year, I've been trying to rebuild my life to achieve this, and now, it hasn't worked again. So now I don't believe that there are any other options left. And it's just terribly demoralizing.

I hope I have enough inner strength to be a robot and at least endure my expensive training so that the subscription doesn't burn. Because that would be really bad, only the feeling of guilt from above was not enough for me, in addition to what I already have.

With love, your Foxy