А можна було і без тиску — It could be without pressure

Доброго ранку, шановна спільното!

Сьогодні в мене редакторський день, і навіть не зважаючи на моє рішення більше не нервувати і до всього ставитися спокійно мені трошки не по собі. Дуже непокоїть, що мені ніяк не вдається розігнатися з цією темою. Поки що просто поставила собі часові обмеження. Сідаємо і редагуємо три години, а там вже хоч повінь. Що зроблю за цей час - те й зроблю. І так чотири дні поспіль, після цього подивимося на результат. За моїм планом після цього мене має нарешті прорвати, має відновитися звʼязок з рукописом і все має стати більш-менш добре.

Вчора я дуже непогано в спокійному режимі назнімала нових драфтів для блога, і з здивуванням помітила, що в мене дуже виросла якість. Причолму виросла настільки, що деякі зі своїх старих драфтів я навіть вже не знаю, чи викладати взагалі. Там вже і звук не такий, і картинка не дуже, і поводжуся я в кадрі не альо. Тож може просто видалити їх і забути, чи перейняти наново. Поки що не вирішила. Трошечки шкода своїх зусиль, але зараз коли блог активно розкачується випускати вже завідомо слабкий контент напевно теж не найкраще рішення. Подумаю над цим.

З настроєм теж кожного дня все стає краще. Варто було припинити на себе тиснути, як та зла мачуха, і життя стрімко стало кравати. Зїявилися сили не тільки на роботу, а й на дім також, вчора вперше за довгий час приготувала більш вигадливу вечерю, чоловік навіть здивувався. А я салатик зробила не звичайний, а вже з якоюсь вигадкою, лимонад зробила й таке інше. Бо сили зʼявилися і бажання на кухонний креатив зокрема. Подобається мені такий прогрес. Подивимося, може без насилля над собою в мене будуть кращі результати, ніж з ним:)

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

Today is my editorial day, and even despite my decision not to be nervous anymore and to take everything calmly, I feel a little uneasy. It really worries me that I can’t seem to get up to speed with this topic. For now, I’ve just set myself a time limit. We sit down and edit for three hours, and there’s already a flood. Whatever I can do during that time, I’ll do. And so on for four days in a row, and then we’ll see the result. According to my plan, after that I should finally break through, reconnect with the manuscript, and everything should be more or less fine.

Yesterday I was doing really well in a calm mode shooting new drafts for the blog, and I was surprised to notice that my quality has increased a lot. The mooring has grown so much that I don't even know whether to upload some of my old drafts at all. The sound is not that good, the picture is not very good, and I don't behave well in the frame. So I can just delete them and forget, or take them over again. I haven't decided yet. I feel a little sorry for my efforts, but now that the blog is actively rocking, releasing already notoriously weak content is probably not the best solution either. I'll think about it.

My mood is also getting better every day. It was worth it to stop putting pressure on myself like that evil stepmother, and life began to flow rapidly. I found strength not only for work, but also for the house, yesterday for the first time in a long time I cooked a more elaborate dinner, my husband was even surprised. And I made a salad not just ordinary, but with some kind of invention, made lemonade and so on. Because I found strength and a desire for culinary creativity in particular. I like this progress. Let's see, maybe without violence against myself I will have better results than with it:)

With love, your Foxy