Книжковий огляд.☠️

Всім привіт.

В цьому дописі я буду говорити, про частини однієї книги, котрі мені хотілось би виділити. Тема книги, більшості видасться не дуже приємною, навіть лякаючою, тому я не ображусь, якщо допис не буде сприйматися, Ви завжди можете закрити його і не продовжувати читання.
А для тих хто залишиться я продовжу.

Dream machine
Я вже згадувала цю книгу в своїх дописах. Написала її психіатриня Марія-Луїза фон Франц, і вона має гучну лякаючу назву «Про сни та про смерть».

Dream machine

Автор вивчала передсмертні сни своїх пацієнтів. В своїй книзі вона демонструє як несвідома людська природа попереджає через сни, про майбутню подію, готуючи до неї сновидця та повідомляючи про те, що зі смертю тіла його життя не закінчується.

Також автор піднімає міфологічний багаж знань на цю тему та алхімічний символізм, пишучи (далі пряма цитата) :

Більш того, алхімічна традиція містить набагато більше інформації щодо проблеми смерті, ніж ми можемо знайти в офіційних релігійних традиціях.

Всі символи, які з'являються у снах про смерть, також виявляються у процесі індивідуації, особливо, якщо він розгортається у другій половині життя.

Автор також буде звертатися до робіт інших авторів, як наприклад, ось тут.

У своєму чудовому есе "Im Zeichen des grossen Uebergangs", (Під знаком Великого Переходу), Детлеф Інго Лауф також підкреслював цю схожість між символізмом індивідуації та міфічних принципів життя після смерті. Далі він показав, що одні й самі архетипи — базові структури психіки, які ведуть подібним символічним концепціям — працюють знову і знову. Він особливо виділяє такі структури: відділення елементів за аналогією зі створенням міфів, мотив великого переходу або подорожі з перетином води або мосту з одним або двома супутниками, відродження мерця в душі-тілі або піднесеному тілі, зважування і суд душі, повернення в іншу сферу існування, і нарешті реінкарнація. Хоч і не в кожній системі.

Та мене ця книга зацікавила не так тим, що чекає нас після життя, а тим, що її перший розділ називається «Таємниця мертвого тіла чи гробниця Осіріса».

В минулі часи, смерть вважали посівом зерна в землю, тому тіла й закопували в цю стихію. Надіючись на відродження життя покійного.

Як насіння зберігає у собі ідею дерева, і у колишньому тілі прихована можливість воскресіння у новому. Це насіння є потужністю, динамікою, зародком або принципом зародка, який Оріген характеризує як сpintherismos, тобто «викид іскри». Цей прихований у зародку принцип можна побачити в субстанції «насінини», яка є джерелом воскресіння тіла. Таким чином, приміщення померлих у землю символізує посів (seminarium), після якого вони воскреснуть. Проте воскреслі тіла виникнуть не з грубої матеріальної, та якщо з духовної, божественної природи.

Screenshot movie "Володар хаосу"

Тут навіть не про реінкарнацію а про воскресіння в духовному стані.

Як Ви, могли зрозуміти мене цікавив саме Осіріс.
Він згадується і поєднується з таємницею ось цьому тексті, взятому з давньоєгипетських джерел.

бог землі Акер приховує під своїм животом «великий образ», т. е. труп Осіріса.[26] Тому труп Осіріса, як і будь-якої іншої людини (бо всі стають Осірісом після смерті) є чимось прихованим, «таємницею» і в той же час «образом» або «подобою».

Тут ми бачимо що Єгиптяни вважали що кожний померлий, є Богом Осірісом.

Ось так на це дивиться авторка книги.

на мій погляд, це вказує на те, що стародавні єгиптяни бачили в трупах щось таємниче, щось, що зберігається в образі померлого, і, як ми побачимо надалі, що дає початок процесу воскресіння після розпаду та трансформації тіла. Тому, як і Оріген, єгиптяни вірили, що процес воскресіння починається поза конкретним мертвим тілом. Різниця лише в тому, що Оріген вважав, що воскресіння бере початок не в мумії або «образі» тіла, а в містичному spintherismos («викиді іскри»). Також Оріген ставився до колишнього тіла, як до seminarium, «засіяного грунту», з якого померлий виростає знову. Це відповідає поширеним архетиповим ідеям про те, що мертві повертаються до життя так, як це роблять рослини. Тому образи рослинності часто з'являються у снах людей, які готуються до смерті.

Так як авторка психіатриня, вона наводить приклади зі снів своїх пацієнтів. Я бачила немалу кількість снів про смерть. І погоджуюсь з автором, зрубування дерева і висадка нового, також було сюжетом і моїх сновидінь, як і проростання зерна.

Також авторка підкреслює, що схожий сюжет є і в Біблії.

Євангелії від Івана 12:24: «Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, впавши в землю, не помре, воно залишиться там, а якщо помре, принесе багато плодів».

Взагалі книга виявилася дуже цікавою, там потроху, але торкнулися всього і алхімічного золота і філософського каменю, самості , тваринної природи тіла, тіні, полярностей, про «підсвідому та свідому» - душі КА та БА, переживання часу на порозі свідомості. (Воно з'являється на межі несвідомого, де «вчора і завтра» стають єдиним).
Ну короче… дуже цікаво. Мабуть треба закінчувати, а то почну кожен абзац цитувати 🤣
Своїми словами цей текст передати вкрай складно…

Дякую за увагу.
ЦИТУВАННЯ - Марія-Луїза фон Франц - «Про сни та про смерть».