Зацепило так зацепило, моє ж ти кохане Дніпро.

Привіт друзі!
Щось я вибився із колії… Мало того, що вже третій день не читаю, ну майже не читаю, ваші дописи так ще й майже перестав писати свої…

Сьогодні знову не було ранкового допису із фотографіями ранкової пробіжки. Причина дуже проста. Причина, яка вже була описана в моїх попередніх дописах. Це причина під назвою Дніпро.

Досі не можу відійти від того наскільки сильно відрізняється менталітет у людей в різних куточках України. На мене дуже сильно вплинула зустріч з моїм давнім другом. Я дуже радий, що його життя складається в позитивному ключі. На мою суб'єктивну думку він на це абсолютно заслуговує.

Зустрівшись з ним після довгого часу як ми не бачились якщо не помиляюся біля шести років на двом було що розповісти.

Це напевно перша наша зустріч, яка пройшла просто за чашками чаю у приємній дружній бесіді. Зазвичай ми вибирали куди міцніші напої. Виявляється, говорити можна по душам і після чаю, якщо до цього з людиною вже налагоджено високу довіру.

Розуміючи що вже майже половину допису я пишу про цю зустріч таки наважусь і поділюсь тим що мене зачепило найбільше…

Можливо пам'ятаєте фільм «небезпечний метод» в якому Зігмунд Фрейд десь по доброму заздрив Юнгу через його фінансове становище. Сказати що я аналогічно заздрю - не можу, та і не можу сказати що мене не «зачепила» різниця в статках. Сказати що я б так не зміг жити та заробляти як друг - не можу При цьому, так же само, я не можу сказати, що я б цього дуже хотів. Напевно, в мене абсолютно інші пріоритети в цьому житті, які ведуть мене зовсім іншою стежкою і судячи з усього - зовсім іншому напрямку. Тож, ця поїздка до Дніпра, яке не даремно у вузьких колах називають Бидложидовськ, стало для мене своєрідною спокусливою перевіркою моїх життєвих цінностей, які ніби на місці. Хто зна добре це чи ні - життя покаже.

Я вже вдома. Сьогодні, приїхавши в Черкаси, вирішував кілька невеликих справ та насолодитись кількома годинами проведеного часу з сином. Проводячи з ним час я не один раз ловив себе на думці, що мені дуже приємно бути поруч з ним. Це відчуття дуже схоже на щастя і для того щоб його відчути не обов'язково мати великі статки. Цілком достатньо базового рівня задоволення життєвих потреб.

Отакі от у мене справи. Сподіваюсь завтра знайти в собі сили і встати на ранкову пробіжку та продовжити приємне спілкування з сином поки я маю на це можливість... До завтра. Дякую, що балуєте мене своєю увагою!