Роздуми над однією історією
Привіт друзі. Останнім своїм дописом я дуже сильно підняв планку якості того контенту, який продукую. На такому високому рівні досить складно втриматись, тому падіння неминуче. Та все ж таки, чим вище піднімається рівень тим менше хочеться писати аби що…
Так, кожен день видавати шедеври, текст в яких ллється немов вода по стрісі то досить складна штука і напевно нікому не підвласна. Та я точно можу спробувати створити ще щось в якому б від’ємному ресурсі я не перебував…
Сьогодні хочу розповісти про одну ситуацію, яка десь мене заділа. Якщо мене заділа, можливо вона стане цікавою і для Вас. Так як ситуація не вигадана, а світ наскільки тісний, що часом здається ніби ми всі – жителі одного великого села, де всі про всих знають, я не буду називати імен чи іншої інформації про головних героїв історії.
І так… Уявимо собі пар людей до 30 років, які вже понад 5 років як живуть разом. Хлопець ІТішнік а дівчина працює руками в сфері краси.
Так сталось, що я мав час слухати а вона мала можливість говорити і говорила. Багато говорила. Знайти вільні вуха які слухають, в нинішній час, досить складне завдання. І от розповіла про те, як вони з хлопцем домовились пожити окремо щоб відпочити один від одного…
В хлопця періодично трапляються ігрові запої в Доту і взявши 2 тижні оплачуваної відпустки, через побоювання перед можливістю потрапити в поле зору територіальних центрів комплектації він вирішив провести цей час в квартирі, влаштувати собі запойне ігрове паті, і навіть був готови, щоб його дівчина в цей час жила собі десь на посуточній квартирі…
Щось в неї не вийшло з арендою квартири і вона врешті-решт, вирішила таки відпочити від нього (чи то подарувати йому можливість відпочити від нього) і кілька днів провела у мами… Далі в розмові, вона кілька разів повторила одну й ту ж фразу: «після роботи він приділяє мені кілька годин часу», щоб поїсти разом, поговорити а потім далі йде грати в Доту…
Почувши цю ситуацію від дівчини, яку вона сама охарактеризувала як «печальнєнько», я задумався… Благо мене не просили поради чи висловити думку і я промовчав і ніяк не прокоментував цю ситуацію…
При цьому в моїй голові постійно крутилось питання: «наскільки адекватні такі відносини?». В підсумку я так і не зміг відповісти, зловивши себе на думці, що буде цікаво поспостерігати в що може вилитися дана ситуація в розрізі часу…
З одної сторони в пари є розуміння необхідності мати вільний простір і повага до того щоб партнери займались тими справами, якими вони хочуть. Є довіра та розуміння…
З іншої сторони дівчину реально бісить те, що хлопець замість того щоб приділяти час собі чи їй, приділяє час Доті. Важко сказати як довго вона буде здатна терпіти ось такий формат відносин, коли їй є чітко визначений час (кілька годин) між роботою і Дотою…
Згідно визначення залежності, (Залежність — це стан фізичної або психологічної потреби в певній речовині, поведінці чи діяльності, що супроводжується втратою контролю, нав'язливим прагненням до повторення досвіду та негативними наслідками для людини) дана ситуація чітко підтверджує те, що в хлопця ігрова залежності. Найчастіше комп’ютерні ігри, в першу чергу, це втеча від реальності де щось не влаштовує. З хлопцем я не говорив, тому не можу аналізувати ситуацію з його колокольні.
З іншої сторони дівчина розуміє, що це своєрідний спосіб відпочити, емоційно наповнитись в тих обмежених умовах, що має хлопець. Вона намагається говорити з ним і пояснювати, що їй така поведінка зовсім не подобається. Вона всіляко намагається підлаштуватись. А це говорить, що в такому форматі, не дивлячись на не зовсім ОКейну форму, можуть проіснувати ще дуже довго.
Як Вам ця ситуація, що б Ви робили, якби були на місці цієї дівчини?
Фух… Головне завдання, не сильно опустити високо задрану планку, реалізовано. На цьому сьогодні буду припиняти свою активність, не хочу примножувати свій від’ємний ресурс.
Також мене можна знайти в instagram, tiktok, X, youtube та facebook
Дякую за увагу! 💙💛</center>
Потреба в керуванні реальністю у людини одна з найвищіх. Коли людина відчуває, що слабко контролює справжню реальність, то забурюється в гру, щоб відчути достатній котроль хоча б там. В реальності він непойми хто, а в Доті Генералісімус (чи які там у них ранги, я не в курсі, та суть така).
Витягти по-справжньому з лудоманії людину можна, перенаправивши цей потенціал на здобутки вершин в реальності.
Але для жінки тут можна сказати дещо невтішне: увесь свій час їй все-рівно зможе присвячувати тільки бомж. Бо якщо у хлопця замість Доти головна гра стане в реальному бізнесі, він також буде змушений присвячувати багато часу бізнесу.
Найкращий вихід це бути схожими і мати спільні інтереси, бути партнерами не тільки в ліжку, тоді можна щасливо разом відриватися, і доповнювати одне одного.
Та чи багато ти знаєш таких пар, незалежно від ігроманії? Я переважно знайомий з такими, що вже ненавидять одне одного і просто живуть під одним дахом, і все це називається "одинацтво удвох".
Дякую за цей чудовий коментар!!! Ти абсолютно правий, весь час приділяти комусь (жінці, чоловіку чи дитині) можуть тільки ті люди для якого власне життя і амбіції нічого не варті.
Ох яка метафора гарна, молодець, ніколи не чула нічого подібного. Аплодую стоячи.
👏
Таким хлопцям треба обирати дівчат які грають в доту 🤭🤭
Тоді всім буде добро 😆😆😆
Шикарна ідея!!! І тут не тільки про Доту. Коли пари утворюються на основі спільних інтересів, усім ОК.
Я думаю, що районні центри комплектації якраз можуть вирішити проблему ігрової залежності. А ще я думаю, що такого штурмовика і навчати не потрібно, видавати спорядження і вперед.
Дієвий спосіб боротьби із залежністю. Та він не завжди працює. Є історія про військовослужбовця, який перебуваючи на етапах евакуації купив собі велику плазму і псп 5 з яким катався по лікарням. Так що цю залежність так просто не вилікувати ;)
Їм треба разом сісти та розібратися хто чого очікує від цих стосунків. Саме від стосунків, а не від спільного проживання. Так, треба давати час на щось власне, але щоб це власне не шкодило спільному. Якщо компромісів не буде, дівчині треба запитати себе що вона втрачає разом з цими стосунками.
Так, варіант із спокійним обговоренням самий дієвий і практичний. Все ж в цій ситуації є довіра і порозуміння, думаю після ось такого ігрового запою все має змінитись на ураще
Кілька годин в день — це дуже багато))) Просто я часто приходжу додому близько 21 год. 🙈 Звісно, ми спілкуємося з чоловіком, але там не набереться кілька годин на день, бо треба і в душ (кожен в середньому по пів години), і власні справи (в мене література, стіміт, в нього навчання на іншу спеціальність і шахи онлайн). А там вже час лягати спати, щоб якось віддерти себе вранці від подушки😃
Але на вихідних більше спілкування, звісно. Поки ніхто не скаржився😁
Дякую, що поділилась власною історією!!🙏
В мене в самого дуже рідко знаходиться кілька годин, та й ігрові запої тривають не більше кількох дніві в останній раз були ще в тому році.
Напевно, дійсно, найголовніше щоб було Розуміння та готовність спокійно висловлювати невдоволення та спокійно вислуховувати його від партнера