Мама...

Ось уже незабаром місяць, як немає моєї мами @tinochka2 ...Як же мені її не вистачає.Немає її для того, щоб зателефонувати вечорами, поспілкуватися та розповісти про свої проблеми, вислухати її поради та просто поплакатися у жилетку.

Мама захоплювалася моїии орхидеями ,якщо не могла ,то мене просила їх сфотографувати
,щоб в пост добавити. Обожнювала весну і свою рожеву кімнату .

Обожнювала онук и правнучок, та пишалась їх досягненнями.Усі свята ми були разом,вона завжди була у центрі уваги!

Вона ділилася зі мною своїми проблемами. Мені іноді це було смішно, хіба ж це були проблеми?Фото для STEEMIT вона не зробила, що їй тепер виставляти у пості? Вона цим сайтом жила кілька років, вірші, пісні все, що вона любила та вміла найкраще, вона робила і писала для вас . Я переглянула її пости, вона не писала. лише останні дві доби. Їй було так погано, що вона цього просто не могла робити. Вона спала сидя біля комп'ютера , спілкуючись з вами місяць , в неї так все боліло,що лежати фактично не могла....
Її тут любили і підтримували, у неї тут були друзі та шанувальники її таланту, вона це цінувала і пишалася цим !Вона любила все і всіх, вона була весела ,прощала кожного ,за будь-які провини.
І найчастіше вона прощала нас , своїх дітей. Я іноді ,могла ,нехоча, її образити, а дізнавалася це тільки ввечері, коли розмовляли по телефону, на людях вона навіть не показувала виду. Я її дуже любила ,але як і більшість дорослих дітей , мабуть ,не була достатньо чемною ,уважною до неї ...Якісь справи , робота ,діти ,онуки , собака ,проблеми...Від неї ні одного жодного слова докору... Я вважаю , що тільки Материнська любов може бути настільки безумовною... А головне, ми це все розуміємо лише тоді, коли їх поряд із нами вже немає.І це невиправна втрата мучить серце.І саме цю порожнечу не можуть заповнити ні улюблені діти, ні онуки.Життя продовжується зберігатимемо пам'ять про неї у своїх серцях.
Бородай Валентина Іванівна @tinochka2
15.10.51-16.02.25 рік.