Вигуляли з Більбо бус

Погода сьогодні ну просто казкова. Але кажуть, що попереду морози. Тому сьогодні ми вигулювали бус. Взагалі-то машина не має стояти. Але з бусом у мене ще після окупації вийшов упс. Вже 2 квітня ми поїхали за кормами для тварин для нашого селища і на двворотньому шляху намітили на ракету. Це така хрінь гостра, яку рашисти позалишали на дорогах. Колесо вибухнуло і навантажена машина повернулася додому на диску. Слава Форду, доїхали. Але зимову гуму я так і не купила. Все ніяк не можу фінансово зібратися. Тому взимку бус стоїть. Проте в +10 можна і на літній виїхати. Тихесенько, городами, щоб ДАЇ не прикопалася. З точки ж зору безпеки руху все норм.

Поїхали ми з Більбо аж до Ірпеня. Подруга купила новий матрас, а старий віддала собаксам на доїдання. І від цього старого матрасу теж треба було її звільнити якнайшвидше, адже квартирка у неї зовсім крихітна.

А те, що бус треба було прогуляти, ви і сами бачите. Бо по салону від вологи вже поповзла ось така кака. А що там під капотом я і думати боюся. Хоча найбільший шедевр під капотом у мене був як раз після окупації. У мене тоді збіг твір і…зробив там ничку. Ми коли капот відкрили, то ржали як коні. Там і добові курчата, і якась миша.

До Ірпеня ми доїхали без пригод. Попили кави (без Більбо, який тим часом поспілкувався зі своїми подругами Василисою і Бабайкою.

А от зі зворотнім шляхом якось не склалося. Більбаса трохи уболтало в машині, тому завтра на мене чекає прибирання буса (сьогодні вже сил не вистачило). Не думаю, що він ще погодиться зі мною їхати. От воно як буває. Пʼятнадцять собакс, а як не стало Миши, то і немає у мене більш попутчика. Вони нібито всі готові їхати, але лише заради прогулянки, а от Миша любила саме подорожі.