Головне - не зупинятися 😉
Останні два тижні якись нереально важкі. Незважаючи на гарну погоду, депресія пішла на чергове коло і я ледве примушую себе вставати з ліжка. Кожен рух лається неймовірними зусиллями. Проте, чудово розуміючи, що варто мені хоча б на пару днів здатися, і все взагалі зруйнується.
Тож, діємо методично. Встала. Запхала пігулки в Чоколо.
Тут маленьке відступлення, може комусь колись знадобиться. Як я казала, у Чоколо трабли з печінкою. Через це вона або не їсть, або їсть не те. А саме обирає щось, що має яскравий смак. Одразу скажу, що як раз лікувальні корма його не мають. Це все не дивно, адже печінка «дає» гіркоту. Я перебрала всі варіанти, але вона відмовляється навіть від курячого філе. Добре хоч їсть бюджетний Пан-Пес (мабуть там більше смакових добавок). А от пігулки - це проблема. Я-то запхати можу хоч до шлунку, але хотілось би уникати примушення. І тут подруга порадила плавлений сирок. Ну так, так, не найкращий варіант з позиції дієти, але два-три маленьких кубика на політ не впливають. Але! Вони повністю облипляють пігулку і вона її навіть не помічає! Тож користуйтесь, кому треба 😉
Потім ставлю каву, а сама тим часом роблю зарядку. Ага, як порядна. Ніколи в житті не робила. А літом почала задихатися і лікарка сказала, що проблема не в легенях, а в грудному відділу хребта. Тоді я якось «роздихалася», хоча таке собі задоволення, коли ти вдохнути просто не можеш. Дуже неприємний досвід. Все було нечібто ОК, але тут повторилося. Ось тоді я подумала, що з зарядкою доведеться дружити. Тож формую корисну звичку. Як би важко не було - не пропускаю. Важко? Ага, дуже, бо єдине чого я хочу, це накритися ковдрою і лежати не рухаючись.
Потім трохи тискаю і цемкаю в ніс Жюлі. Вона живе на кухні одна, лише в день гуляє з хвостатими хлопцями по двору десь пару годин, тому для неї - додаткова порція поцілунків і обнімашок. Потім видаю всім сніданок, беру свою каву і топаю з нею працювати. При гарному розкладі доходжу до місця нормально, при поганому – хтось з собакс мене штовхає і до ранкових рутин додається витирання кави з підлоги. Добре, що каву я люблю без цукру.
Ну а далі ми з собаксами працююємо. Сьогодні- аж до восьмої, бо в понеділок дедлайн. Єдине, що сьогодні пропустила - це зробити щось для будинку. Зараз допишу і зроблю. Най навіть щось зовсім маленьке. Ну там коробку яку прибрати на місце чи ще щось. Головне - не зупинятися 😉