Солодкий світ
Привіт друзі.
Зізнаюсь, не збирався сьогодні нічого писати. Зараз такий стан, що складно формулювати думки від того й сьогоднішній допис має вийти як своєрідний короткий запис до нотатку.
Та втрутилася мила корівка, повз яку я сьогодні проходив по дорозі до дому. Глянув на неї і зрозумів як же можна не написати про таку красу?!
Фото вийшло прямо на славу. Особливо в тему потрапила назва закладу, що обіцяла зробити цей світ солодким, чи точніше висловитись торгувала продукцією солодкого світу...
Ще під цією коровкою були дуже гарні, підвязані ніби снопи, колоски декоративної зернової культури...
Їх також сфотографував тільки з іншого ракурсу, який дозволив зробити справжню абстракцію, яку без пояснення що ж на фото дуже складно зрозуміти...
Точно так само й в нашому житті дуже складно розібратись в незнайомій ситуації, коли вихід з неї далеко не неочевидний...
Можливо саме через це і виникло спілкування, через те що була потреб пояснювати щось й іншим а не тільки собі.
Усім мирного неба, спокою та приємного Нового Року
Десь я бачила подібну корову, не можу згадати де ..!
А де ж завʼязка ?
Та все зрозуміло. Тролиш діо 😏
Тююю, то я привіт передавав...
Гадаю, що завтра ввечері точно буде не до написання дописів)) Хоча, настрій може і бути, та часу не буде, а з іншої сторони, настрою не буде, бо що ж тут святкувати? (у кожного свій настрій, то ще й кожну вибіркову мить може бути різний).
Черговий день. Як не як, а прожити ще один день це велике свято про яве ми забуваємо, бо сприймаємо це за данність
Ну, за це просто варто подякувати тому, кому ми вважаємо за потрібно, хоча б тим людям, які нас оточують. Як я намагаюся зробити щодня, хоча іноді про це забуваю. А щодо святкування, то ти ж зрозумів, що я маю на увазі, бо ми не щодня влаштовуємо на вечерю святковий стіл?
Звичайно розумію... І ти правий, з кожним роком війни святкового настрою все менше й менше.
Ми намагаємося це в собі відновити, але той хробачок всередині гризе - ну як я можу бути веселим, коли десь недалеко справжнє пекло на землі і хтось прямо зараз помирає самотній десь у болоті війни. І цього важко позбутися, і чи маємо на це моральне право? Це постійно гризе зсередини, навіть якщо є моменти, коли я вважаю що певним чином я маю те "моральне право". Але як визначити, де воно починається і де закінчується?
Дуже складне питання на яке кожен має спмостійно знайти відповідь... внутрішній компас моралі - чи не найскладніший прилад в Світі
Головне, щоб ця мораль ще й за рамки закону не виходила