Закінчується страсний тиждень

Всім привіт!

Закінчується страсний тиждень. Чесно кажучи на цьому тижні, колись не було голову підняти вгору. По-перше за планом щоденні молитви з ранку та на ніч, це цілий ритуал, повірте, що це найважливіше – наші об'єднані думки про мир, про сім'ю, про друзів реальних та віртуальних. Зізнаюся, що імена наших стимовців теж звучать в обов'язковому порядку (ті, що мені відомі, з ким я тут спілкуюся ... в коментарях.) Читаю молитвослів спочатку, посилаю в космос сигнали)) Пам'ятаю, що ще був живий мій чоловік я вранці теж завжди молилася, а він лежав на дивані і дивувався,і скільки імен я вимовляю, спочатку за здоров'я, а потім за упокій... Чоловік запитав: "А як ти так швидко вимовляєш імена - без пауз, як вірші?" Я йому сказала, що коли молишся щодня, вони вже запам'ятовуються напам'ять)

Чому поіменно? Я читала притчу про те, як одна людина запитує у Бога: "Чому мені щодня ангели приносили скатертину самобранку з усіма смакотами, а сьогодні нічого не принесли?" А Бог відповів, що померла на землі остання людина, яка молилася за тебе... От я й подумала, що якщо не я, то хто ж? Ось і за Валю Бородай Я молилася всі 40 днів і продовжую молитися, як за новоприставлену...Молюсь за друзів, які загинули в Маріуполі, за сто тисяч мирних маріупольців - невпокійних, загиблих від розривів бомб у своїх будинках і при спробі добігти до укриття...Світла їм пам'ять...

Після молитов (і ранкової легкої зарядки) я йду працювати у звіриний дитячий садок) Годую кішку і вигулюю собаку Мушку. Кошенята ростуть, імена їм підібрали: хлопчику - Пашка, дівчаткам - Тишка і Шуня) Це внучка підбирала)) Раніше було спокійно, кошенята більше спали, а зараз - дурдом)) Вони підростають, хочуть бігати по будинку, а в часнику, де зараз живуть діти, тісно, можна ненароком наступити , ще й Мушка - собака... доводиться їх охороняти, щоб не образила дітей. Кошенята підходять до неї, до нас теж легко йдуть на руки, товариські, пізнають цей світ. Особливо хлопчик Пашка, він уже й по ліжках бігає, і на подвір'я вискочив, що мені довелося всіх кошенят, поки навожу лад у хаті тримати в клітці!

А за вікном – весна, свати з ранку до вечора на городі. Мені після інсульту лікарі заборонили нахилятись...так що я їм не помічниця. Але мені вистачає роботи без городу: приготувати вечерю, випрати, прибрати.

Ось такими були кошенята нещодавно, коли тільки розплющили очі)

Тепер вони стали такими - дивляться на світ широко розкритими очима! Тишка з тигриною мордочкою - найдопитливіший. Він, коли я всіх посадила в клітку, мотався з боку на бік, як тигр, шукав вихід на волю!))

Пашка – найактивніший, крізь землю пройде – проблеми знайде!
Треба стежити, ми їх почали підгодовувати сиром і сметаною - купили лотки для туалету)) Це ще клопіт, треба привчати нам ... Філька ходить у туалет у дворі)) А ми їх поки що не випускаємо - тоді потрібний буде вихователь для кожного!

А це моя Шуня, я її хочу забрати із собою до Маріуполя. Вона димчаста і сама спокійна))

Кішка постійно задніми лапками карає двох інших - братика та сестричку, а її тільки вилизує...

Моя Шуня

Я її часто виношу на руках у двір, знайомлю зі світом.

Отак і живемо, зараз донька робить паски великодні, завтра – до церкви.

Бажаю всім здоров'я та виконання бажань.

З наступаючим Великоднем! ☀️☀️☀️

Ольга Зоря