Весняне тепло

Привіт, друзі! До нас сьогодні повернулося тепло. Насправді, ця весна поки що більше холодна, ніж тепла, тому кожен сонячний день сприймається як щось особливе. Після постійних холодних і похмурих днів, коли небо затягнуте хмарами, коли вогко та сиро, нарешті світить сонце. Останні кілька днів було саме так: не дуже холодно, без нічних морозів, але й не надто приємно.

Сьогодні вранці я прокинувся, розсунув штори – і сонячне світло залило кімнату. Блакитне небо, ніжні сонячні промені, що виблискують у крапельках дощу на траві, деревах, дахах – усе виглядало просто чудово. Я навіть хотів вийти зробити кілька фото, але не хотів виходити через терасні двері, щоб не збудити Максима, бо він ще спав (ці двері скриплять). А обходити будинок мені було ліньки, тож подумав: зроблю фото трохи пізніше. Але через пів години ця чарівна картина вже зникла – хоча сонце й далі світило, ранкової магії вже не було.

Вийшов у двір, сфотографував бузок – здається, він уже збирається цвісти. Точніше, до цвітіння ще далеко, але вже видно майбутні суцвіття. І що найдивніше – буквально післязавтра знову прогнозують похолодання! У суботу синоптики навіть через додаток тривог попереджають про погіршення погоди: сніг, мороз, хуртовини. У неділю – сильний вітер. Важко повірити, що після такої краси за вікном прийде справжня зимова буря. Але похолодання, без сумніву, буде.

Сьогодні ж, у такий гарний день, я трохи покатався по місту. Треба було, по-перше, забрати посилку – нарешті прийшли цвяхи для електростеплера, яким кріпитиму вагонку. По-друге, заїхати в Епіцентр і поміняти диск до торцювальної пили – випадково взяв завеликий. Добре, що ще не минуло два тижні, тому встиг обміняти. Там же купив три електролампочки, бо треба деякі замінити, ще трохи саморізів для дерева, пакувальний скотч (бо вдома його вічно бракує) і металорукав для схову дротів на горищі – згідно з технікою безпеки, електропроводку не можна прокладати просто по дерев’яних поверхнях.

Після цього, маршрутками з пересадками, поспішив забрати Маркіяна зі школи. По дорозі милувався весняною красою – усе квітне, навіть сакури! На маршрутку трохи не встиг, тому Маркіянові довелося трохи посидіти в класі після уроків, але зрештою ми пішли додому пішки, здійснивши невеличку прогулянку. По дорозі купили морозиво. Маркіян сьогодні був вибагливий – захотів морозиво тільки у формі кавуна. Довелося заходити в кожен магазин по дорозі, поки нарешті знайшли те, що треба, аж у четвертому. Це стало своєрідною грою для нього, і завдяки цьому дорога додому пройшла веселіше.

Даринка сьогодні сама ходила на малювання – від школи це недалеко, десь пів години пішки. Оскільки не було шкільного автобуса, вона одразу після уроків пішла на заняття, а звідти вже повернулася маршруткою. Поступово стає самостійнішою – хоча їй лише 10 років, вона вже кілька разів поверталася додому сама. Телефон у таких випадках дуже допомагає – ми з дружиною завжди можемо проконтролювати, де вона, а якщо щось потрібно – Даринка може подзвонити. Але доводиться поповнювати рахунок, а зараз це стало так дорого! Колись були якісь сімейні тарифи для всієї сім'ї чи окремо для дітей, зараз, здається, такого вже немає. А ще бідбше шкода, що немає безкоштовних коротких дзвінків, як колись – дві секунди говориш безкоштовно. Діти б точно оцінили! Але це було на світанку мобільної ери, коли я ще студентом був.

А після обіду я ще трохи попрацював на горищі – змонтував дві плити. Робота рухається, хоч і поволі. Якщо завтра зроблю стільки ж, як сьогодні й учора, то половина даху вже буде обшита. А тоді – залишиться тільки підлога, і можна буде нарешті заносити туди всі непотрібні речі.