Теплий весняний день

Привіт, друзі. Як я вже писав у коментарі під одним із дописів, присвячених сьогоднішній трагедії в Кривому Розі, я просто не можу спокійно писати про те, що в мене день пройшов добре, коли загинули люди. Це відчуття провини переслідує, хоча я розумію, що це не зовсім правильно — адже життя триває. Але нічого не можу з собою вдіяти.

Я тут, у мене все добре, а десь… чиїсь діти вже ніколи не зможуть ходити, сміятись, плакати — просто жити. Кляті виродки знову відзначились убивством дітей. Щоб вони всі горіли в пеклі! Щоб та вся територія, яку вони називають "Росією", провалилась під землю!

Не знаю, але в пеклі має бути окреме місце для тих політиків, які домовляються про "відновлення діалогу з Росією", про введення її назад на світову арену, про торговельні відносини, бізнес і відкриття компаній, щойно знімуть санкції. Умовне перемир’я? Це вже й не віриться. Ніхто, по суті, й не вірив. Це все була "заморозка", про яку всі торочили. Ну от, бачите, як вони "дотримуються" чогось? Вони ж і не обіцяли нічого. Їхня єдина мета — щоб Україна капітулювала. А цього не буде.

Я не міг розпочати свій щоденниковий допис про цей день без згадки про трагедію. Хоча день до того, як усе сталося, був сонячний і надзвичайно теплий. Сьогодні було так тепло, що можна було гуляти в футболці! Позавчора ще потрібна була куртка, а сьогодні — вже ні.

Не віриться, що завтра, а особливо післязавтра, нам обіцяють холод, сніг і навіть мороз. А зараз — усе цвіте, квіти буяють, життя прокидається. Всі мають жити і радіти весні. Лежати в сирій землі мають тільки російські виродки. Ми ж маємо ходити по лісу й милуватися фіалками.

Сьогодні натрапив на цілу галявинку фіалок, коли гуляв лісом із Максимом. Побачив і першоцвіти, і ще дещо кумедне трапилось. Ми їхали попід ліс, і я ледь не наїхав на вужа. Здавалося, що то гілка, але вуж лежав просто серед стежки. Він навіть не рухався — мабуть, ще був у заціпенінні після зими. Сонце пригріло, він виліз зі своєї нори, і от так просто лежав. Я обережно підштовхнув його гілочкою — спочатку не рухався, а потім, знехотя, зліз зі стежки, зашипів на мене й поповз геть.

Ще хочу поділитися своїми скромними досягненнями. Підшив сьогодні ще дві плити OSB у просторі під дахом — там буде маленьке горище. Якщо все буде добре, наступного тижня закінчу підшивку, а потім почну робити підлогу.

Сьогодні ввечері ще понакривав виноград чорною агроволокниною. Я зняв її кілька тижнів тому, коли було тепло, щоб виноград не "запарився". А тепер знову накрив — прогнозують мороз і сніг.

І ще — забрав останні дві банки з під берез, де раніше збирав сік. Вже два дні сік майже не тік, а той, що був — скислий. Просто руки не доходили все зняти. Тепер банки, трубочки, шланжики— все прибрав. Сезон березового соку офіційно завершено.

Захід сонця сьогодні був дуже красивий. Я зробив фото останніх променів цього непростого дня.

Сподіваюсь, для мене він закінчиться мирно і спокійно. Дуже хочеться, щоб він був мирним і спокійним — не лише для мене, а й для всієї країни. Нехай вже буде спокій на цій землі. А неспокій хай буде для "узкіх" вбивць дітей, хай вони корчаться в муках до кінця цього Всесвіту!