Суботній шашлик на вимогу

Привіт, друзі! Сьогодні був душний і виснажливий день. Сонце ніби й не пекло по-справжньому, але все довкола дихало спекою, і з тебе просто тече піт. Не буду довго зупинятись на одноманітному, але необхідному занятті — більшу частину дня провів, перевозивши дрова тачкою й складав їх під балконом. це було необхідно зробити, щоб дрова висохли.

А от ввечері стало приємніше. Коли з сусідніх подвір'їв потягнуло чарівними запахами шашлику, я вже не міг обмежитися лише нюхом. На щастя, дружина згадала, що у нас є заморожена «заначка» — шашлик. І не довго думаючи, разом із сестрою розморозили, я розпалив вогонь — і почалося!

Посмажили шашлик, лаваш із сиром, і саме вчасно зайшли наші діти, вони до речі теж після своєї роботи вдень, мили сходи, прибирали, пилососили — якраз на цей вечірній «бенкет». Усі ми працювали вдень, хто що, але вечір вийшов по-справжньому розслабленим, схожим на міні-вихідний. Діти, до речі, самостійно посмажили на шпажках звичайні сосиски, бо шашлика не було багато.

Цікава деталь — ще вчора і навіть вдень сьогодні комарів майже не було. А ввечері — раптом зграя. Не 1–2, як зазвичай, а десятки, сотні! Просто з нізвідки. Сидіти надворі стало нестерпно — все гуде, дзижчить, всі вони щось хочуть (очевидно, нашої крові). Мабуть вони масово вилупилися зі своїх кладок, які відклало старше покоління, коли тільки розпочався сезон дощів. Бо ці кропивці атакували по всьому фронту - і в мене вдома, в на протилежному кінці міста, де була моя дружина. І все це на вдивовижу синхронно.

Та попри все — вечір вдався. Але допис буде коротким, бо я хочу спати. Хоча ще годину тому бадьоро запевняв, що ні в якому разі не ляжу швидко — мабуть, даремно. Як завжди, допис після дня, наповненого роботою — чи то фізичною, чи розумовою — хочеться завершити просто: дякую, що читаєте. Добраніч! 🌙