Мої руді пухнасті "подружки"

Історію почну з того, що переїхала я до великого міста Познань трохи більше року тому і кілька місяців як на іншу квартиру, котра розміщена недалеко від величезного, мабудь, найбільшого парку. Ну і ось не так давно мені розказали, що в парку є місце з соснами, де живуть білки. Так, саме білки і саме живуть.
Пішла я на розвідку. Пошукати, авжеж, те місце прийшлось навіть за допомогою гугл карти але все таки я дісталась місця призначення і з'ясувалось, що ходила по колу, а домівка цих красунь всього в 15 хвилинах від мого будинку.
Знаючи, що білочок треба частувати горішками ще раніше купила грецьких, але проблемка тільки в тому, що не знайшла цілих, тому купила вже очищені в надії якось ошукати дамочок.
Знайшовши місце по карті зрозуміла, що таких як я приходить тут багато і на землі лежить ну дууууже багато пустих половинок від горіхів, тому я взявши до рук пусті шкорлупки почала стукати одна об одну в очікуванні.
За кілька хвилин мого непреривного стукання з'явилась перша руда на горизонті. Ну а далі фото вже скажуть все без слів...

Вибігати вони почали з усіх сторін. Не скажу, що вони голодні, бо не всі навіть брали горіхи, але крутились, бігали, грались немов на замовлення.

Підходять дуже близько, горіхи з руки беруть і це такі неймовірні відчуття!!!
А бачили б ви якого розміру на білячих горішках там голуби та ворони! Як качки :-))))

Тепер, щоб відволіктись хоч на хвилю від усіх думок я ходжу в гості до моїх рудих пухнастих "подружок" і головне, що вони завжді раді мене бачити.