Продовження ранкових історій

Привіт друзі. Якось по-особливому важко писати допис... Від того написати його мені ще більш важливо😅

Сьогоднішній вечір мужиків мав в основному організаційний характер. Я допоміг сину із виконанням кількох шкільних завдань які вони будуть проходити завтра на уроці для того щоб він міг сачконути один день і відпочити від школи, а син допоміг мені скупитися необхідними речами за списком… В принципі на цьому нашій вечір мужиків і закінчився (боляче дивитись як син вимушено рано стає дорослим і розуміти як йому не вистачає уваги…).

Не дивлячись на такий, доволі стислий, характер проведеного часу мені вдалося поговорити з сином відверто стосовно його навчання і обговорити всі ті нюанси, які виникають під час навчання в школі. Це явно були не самі приємні наші спільні хвилини та без них ну нікуди… Спілкувався з сином, чуючи відповідь на одне із моїх питань «чому так а не інакше» отримав відповідь, яка навіть змусила озвучити думку «як в дзеркало подивився»…

З приємних речей - купа перероблених справ на роботі з якими я таки впорався (приємні бо вже перероблені) і продовження мого ранкового бігу😎😊

Сьогоднішні фото ранкового краєвиду не настільки мальовничі як попередньої пробіжки, з яких можна було картини малювати, та від того не менш гарні.

На першій фотографії взагалі видно як сонечко ніби підморгує мені, натякаючи що я на правильному шляху.

Звісно на правильному шлях - це фото я зробив вже біжучи в напрямку дому, де мене чекав холодний душ і можливість зварити собі запашну каву…

Навіть більше. Вперше за дуже довгий час я приготував сніданок на себе а й на дружину, чим дуже сильно її здивував (зазвичай цим займається вона).

Так сталось що ми обоє з нею жайворонки… Я готував би значно частіше, та ті моменти коли я прокидався раніше за неї можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Дописую рядки і хочу відправитись відповідати на коментарі, яких вже схопилось досить багато. Дякую всіх хто читає, пише коментарі та голосує – ВИ ЗЕ БЮСТ!!!