Зустріч на дорозі...

Сьогодні на роботі сталася прикра подія, навіть не знаю як її правильно описати...
Їхала учениця за кермом, потрапляємо ми на вузьку дорогу , по зустрічній іде транспорт, а назустріч нам виходить п'яний ,у військових штанах, весь на взводі,з цеглою в руці.

Замахується із фразою: "Ви бл... запорізькі ні хріна не розумієте, сволочі" І йде на машину з боку капота...

Об'їжджати його ніяк, та й нікуди, дівчинка лякається, машина глухне. Він підходить з боку передньої пасажирської двері та намагається відкрити її.Я сидячи, на інструкторському сидінні, через скло, намагаюся заспокоїти його словами: "Чоловік, Ви ж не будете із жінками воювати."І в цей час блокую всі двері.Він підходить до задніх дверей і намагається її відкрити, я так припускаю, сісти на заднє сидіння.Двері , природно, не відчиняються, і він намагається її смикати. Я в цей час дівчинці кажу, щоб вона заводила машину і потихеньку рушала.А дівчинці років 19, руки тремтять і вона знову глохне.
З третього разу їй вдалося завести машину, і я їй допомогла рушити, чесно кажучи, було таке відчуття, що зараз ця цегла полетить у заднє скло.
Та ось, коли ми від'їхали, дівчинка мені каже, що вона невдачлива і тому нам зустрівся цей мужик.
Потім заспокоювала дівчинку і пояснювала їй, що повернутися військові, і в них проблеми будуть дуже довго психікою.І це буде далеко не поодинокий випадок, який відбуватиметься . Вирішувати треба спокійно, згладжувати всі кути, ніяких підвищень голосу, жодних конфліктів.Дівчинку заспокоюю, а в мене руки тремтять.

Ви не подумайте, я дуже поважаю наших хлопців військових, наскільки можу, допомагаю волонтерам. Ну це було незвичайно, і я розумію, що у всьому цьому винна наша байдужість, може він зустрів неповагу до себе ...
І скільки їх таких ще буде ? І скільки часу знадобиться на їхнє моральне та психічне відновлення?
Я вдячна кожному з них! Я боюся навіть уявити, щоб було, якби вони не стали на наш захист… Низький уклін нашим захисникам!

          Слава Україні!  Слава ЗСУ!🩵💛