Презентація книги "Незламній" в Одесі

Життя закрутилося-завертілося в шалений вихор: літературні події, різні міста: Одеса, Миколаїв, Київ, Тернопіль, нові знайомства. І все пов'язано з презентаціями книги "Незламній", з якої ми зі співавторами збираємо гроші на потреби ЗСУ.

22.07.2023 ми були з презентацією в Одесі і там же ночували.

Фото: Олександр Медведенко

Ну і ледь не потрапили під ракету – росіяни обстрілювали історичний центр міста, в якому ми й знаходилися. Було лячно, так. Але Всесвіт вирішив, що наша смертельна година ще не прийшла. Вибухало все буквально навколо нас, нашого готелю. А ми сиділи в напівпідвальному приміщенні (готельна кухня) і просто вірили, що виживемо.

В Одесі немає таких укриттів, як метро. Є якісь закриті підземні паркінги, але! Туди ж іще добігти. А час підльоту ракет до Одеси ой не такий, як у Києві, далеко не такий... А десь 2-3 хвилини. Я пам'ятаю, що почалася тривога, я щось там відкрила телеграм-канали почитати, чи були пуски, тільки полистала 3-4 канали, як одразу вже вибухи. Ми з Віталієм (співавтор книжки) вибігли на коридор і лягли на підлогу. Але ми були на 3 поверсі, тому вирішили якось спускатися нижче.

Я тоді вже зняла контактні лінзи, бо ми готувалися до сну, а окуляри в поїздку не брала. Так напівсліпою і вискочила. Особливо страшно було збігати по сходах, бо в мене ж мінус 5 – я не бачила нічого в себе під ногами. Але нічого, не наїбнулася🙂

Сама презентація, до речі, пройшла дуже гарно. Ділюся кількома фотографіями. Всі їх зробив одеський фотограф і співавтор книги (в частині фото) Олександр Медведенко.

Це була не єдина тривога в ту ніч. Але наступної ми не чекали – одразу на машині погнали до підземного паркінгу. І там під паркінгом сиділи в машині – не могли заснути. Коли тривога таки почалася, лишили машину і зайшли в укриття (заїзд автівкам був заборонений). В укритті було багато людей, всі тулилися на незручних лавках і дерев'яних палетах.

Ми з Віталієм сиділи на палеті, а потім прилягли на неї якось калачиками. Заснути не вдалося все одно.

Близько 6 ранку (тривога вже тоді скінчилася) ми вирішили вертатися в готель – хоч 3 години поспати. І вернулися. І поспали.

Йобана русня не змогла зруйнувати наші плани їхати наступного ж ранку в Миколаїв. Хоча дуже хотілося скасувати все і повертатися до Києва.