4 квітня 2025 року. Про їжу

Не можу навіть пояснити вам на пальцях, як мені ще з понеділка хотілося холодцю з хріном. Він мені навіть снився! І постійно увлялося, як я захоплюю виделкою прохолодну желеподібну юшечку, кусаю шматочок хліба, щедро наквецяний хроном, і відправляю на свої смакові рецептори. Матінко рідна, як мені цього хотілося!

Сьогодні вранці я вирішила, що куплю курячого та яловичого м'яса і поставлю його варитися на ніч, а завтра після автокурсів повернуся і розлию в тарілки. Ідея геморна, бо, по-перше, якщо я його зварю, то й сама їстиму тиждень. По-друге, після автокурсів маю зустріч із подружкою, куди, виходить, спізнюся. Не складається з тим холодцем!

А це заходжу я в їдальню і очам не вірю!!! На вітрині із салатами красуються дві останні мисочки холодцю!!! Я за них — і на касу. По дорозі хліб схопила, а біля самої каси хріну щедро ляпнула.

Який же кайф, вау. Не знала, що від їжі можна отримувати аж такі яскраві враження!

Звісно, це не мамин найкращий в світі холодець: м'ясо не ідеально відділено від сала і прожилок, і часничку бракує, і недосолений крапаль. Але велика доза хрону все це приховала, і я прокайфувала. Тільки тепер уявити можу, яку насолоду я би отримала від маминого холодцю!

Десь такий же гастрооргазм я отримала від чипсів Pringles у вівторок. Зжерла весь покован 165 г. Коли брала перші чипсини і клала на язик, клянуся, в шлунку пурхали метелики. І таке коротке відчуття було, ніби повітряна яма — не брешу! Просто трешак якийсь. 🤣

Загалом, вся їжа тепер смакує яскравіше на відсотків 30. А окремі види продуктів — на цілих 50 %. Не уявляю, як воно буде далі. Сказала чоловіку, щоб готувався, що я зжеру і його, і нашу кицю в голодних припадках. 😅

А голод приходить дууууже часто тепер. І мучить прямо сильно. Аж якась пелена перед очима з'являється, і думаєш лише про "Їсти!!!".

Я, взагалі, кислі огірки не надто любила, а вчора як приклалася, то аж на третьому великому спинилася. І то — спинила себе силою волі, а не тому, що наїлася, бо інакше б ще їла і їла.

Коротше, цікаво це все. Схоже на розлад харчової поведінки, але коли після зривів не відчуваєш ні сорому, ні огиди до себе, ні ненависті до продуктів, які так важко тепер підпирають стінки шлунку ізсередини. Відчуваєш тільки задоволення від зжертого, вдячність своєму рівню доходів, що можна не економити на їжі, ну і несильну важкість у шлунку, яка блискавично швидко минає. Такі дива.